Урок духовності

Тема: Людина починається з добра.

Мета: Формувати уявлення про внутрішній світ людини; розвивати вміння осмислювати духовні цінності; спонукати на добрі справи.

Обладнання: картки.

Хід уроку

І Організація класу.

ІІ Повідомлення теми уроку.

1. Вступна бесіда.

Прочитайте тему уроку. Щоб стати доброю людиною, що для цього треба?

Життя людини – складний механізм, який залежить не тільки від зовнішніх умов, але й від внутрішнього світу людини. Внутрішній світ людини – поняття складне. Людина народжується, росте, набирається досвіду, розвивається. Розвивається і людство. У процесі свого розвит- ку воно проходить непростий шлях. Можуть змінюватися звичаї, культура народу, та незмінним залишається прагнення зрозуміти своє місце в житті, прагнення до внутрішньої досконалості.

У кожної людини є свої моральні цінності – це те, що вона найбільше цінує в житті, що для неї святе, чим керується у своїх вчинках. Люди, які оточують нас, оцінюють наші вчинки, вбачають у них добро чи зло.

- Як ви розумієте, що таке добро? А що зло?

Доброта

світло мова мудрість праця живе творить

в житті душі душі над в серці чудеса

собою

- Що таке доброта?

. Доброта – це світло в нашому житті.

Доброта – це мова душі.

Доброта – це мудрість душі.

Доброта – це постійна праця над собою.

- Де живе доброта?

Доброта живе у нашому серці.

- Яку роботу виконує доброта?

Доброта творить чудеса.

2. Вірш.

Людина починається з добра,

Із ласки і великої любові,

Із батьківської хати і двора,

З поваги, що звучить у кожнім слові.

Людина починається з добра,

З уміння співчувати, захистити.

Це зрозуміти всім давно пора,

Бо ми прийшли у світ добро творити.

Людина починається з добра,

Із світла, що серця переповняє.

Ця істина, як світ, така стара,

А й досі на добро нас надихає.

- Що б сталося із світом, якби у ньому не залишилося добра?

- Що ви відчували, коли вам робили добро?

3. Робота над думками мудрих.

- Як ви розумієте ці вислови?

« Доброта – це мова, на якій можуть говорити німі і

чути глухі.»

« Шляхом зла не ходять до добра.»

« Коли хто – небудь робить для іншого добру справу,

радійте! Зразу дві людини стали щасливими!»

- Знайдіть словам своє місце.

« Добра людина із доброї скарбниці серця свого виносить …,

а зла людина - … .

4. Слухання і обговорення казки.

- Як ви гадаєте, що краще: розум без добра, чи добро без розуму?

(Відповіді дітей.)

У одному королівстві жив король. Він був непоганою людиною і дуже любив природу. Одного разу, мандруючи своїм королівством, він побачив, як сільські хлопчаки стріляли із рогаток у птахів. Це дуже розсердило короля. Він наказав, щоб люди приносили йому у палац живих птахів. Невдовзі його палац наповнився величезною кількістю різноманітного птаства.

Якось до короля завітав мудрець із сусіднього королівства. Він побачив цих птахів і запитав:

- Для чого тобі стільки птахів?

- У мене добре серце і я захищаю їх від злих дітей.

- У тебе добре серце. Ти любиш птахів, але ніхто їм

не приніс скільки зла, як ти! – сказав мудрець.

Король дуже здивувався.

5. Роздум.

- Уявіть, що кожен із вас мудрець. Поясніть королю, чому він зробив зло?

(Відповіді дітей.)

6. Продовження роботи над казкою.

- Чому я зробив зло? Я ж спас птахів! – запитав король.

- А хто пташенят годує? – запитав мудрець.

- Яких пташенят? – здивувався король.

- У пташок, які живуть у тебе в палаці, залишились десь у лісі малі пташенята. Хто їх годує?

- Про це я не подумав, - зізнався король.

- В усіх гніздах тепер мертві пташенята. Ти захистив цих птахів, але

згубив у п’ять разів більше!

- Ох, як важко бути добрим! – скрикнув король.

На те мудрець сказав:

- І добро треба робити з розумом. Розум без добра – це дуже погано. Але й добро без розуму теж не є кращим.

- Чого вчить ця мудрість?

- Як ви на місці короля захистили б птахів?

(Відповіді дітей.)

Із казки ви дізналися, що добро треба творити, подумавши про те, чи не принесе воно комусь прикрощів. Іноді і зло прикривається добром.

Усе в цьому світі взаємопов’язане. Усі ми залежимо один від одного. І від того, добрі чи злі люди оточують нас, залежить і наш настрій, самопочуття, впевненість в житті.

- Як довго ви пам’ятаєте добрі вчинки інших людей?

- Чи потрібно розповідати про добро, яке ти робиш іншим людям?

(Відповіді дітей.)

Коли тебе в важку хвилину

Людина виручить з біди,-

Про це добро, аж поки віку,

Ти, синку, пам’ятай завжди.

Коли ж людині щиросердно

Ти зробиш сам добро колись,-

Про це забудь, аж поки віку,

Мовчи й нікому не хвались.

7. Слухання притчі.

- Як ви розумієте поняття «добре ім’я?»

(Відповіді дітей.)

Жив собі один чоловік. Був він дуже праведний і дуже старий, що вже й правнуків діждав. Люди дуже поважали його, йшли до нього за порадою.

Коли прийшов час дідові помирати, син заплакав і сказав:

« Тату, навчіть мене, як мені жити без вас на світі?» А старий і каже: « Як ти народився, то ми всі раділи, а ти плакав. Живи так, щоб як доведеться тобі помирати, так щоб усі плакали, а ти один радів.»

- Поясніть слова дідуся. Як треба жити?

ІІІ Підсумок уроку.

- Чи змусив вас замислитись наш урок? Над чим ви замислились?

- Потрібен вам був цей урок? Візьмете його собі чи можливо віддасте його мені назад?

Технологія «Мікрофон».

- Що значить бути доброю людиною?

Урок сумління і каяття

Тема: Умів грішити, умій і каятися.

Мета: Розширити поняття про совість, учити жити по совісті; дати поняття про каяття; учити прощати і просити пробачення, усвідомивши провину.

Обладнання: аркуш паперу для самостійної роботи.

Хід уроку

І Організація класу.

ІІ Повідомлення теми уроку.

- Сьогодні на уроці ви повинні бути особливо вдумливими. Що для цього треба?

- Прочитайте, що тут написано?

- Що таке гріх? Що означає каяття?

1. Слухання оповідання В. Сухомлинського « Образливе слово»

та притчі.

Один чоловік поїхав на базар по овочі. Хитрі торговці замість овочів склали у візок камені.

Приїхав чоловік додому, побачив каміння, засмутився. Але викинув те каміння і продовжував своє життя.

Через багато років до оселі того чоловіка прийшли старці – це

були ті торговці, які пройшли довгий шлях, щоб попросити вибачен-

ня за давню провину.

Чоловік відповів:

- Я й думати забув про те каміння, а ви 40 років не мали спокою.

- Який висновок можна зробити з почутого?

(Відповіді дітей.)

- Сьогодні на уроці ми будемо говорити про те, що не дає людині вчинити погано і про те, чому деякі люди чинять не гідно.

Уміння відчувати свою провину належить лише людині. Допустивши помилку, образивши когось, ми відчуваємо почуття сорому.

- Що таке сором? Коли буває соромно?

- Що відчуває людина, коли їй соромно?

- Що таке совість?

(Відповіді дітей.)

Совість – це закон, який живе у кожному із нас, це внутрішній голос. Основне її призначення – постійний контроль над нашими вчинками. Вона застерігає від поганих вчинків, це внутрішня робота розуму і серця. Людина стає Людиною лише тоді, коли у її душі назавжди оселилися совість, сором, відповідальність. Така людина не вкраде, не зрадить. Вона прислухається до своєї совісті, і за всі вчинки, які визнає поганими, може попросити пробачення, тобто покаятися.

- Що значить внутрішній голос?

- Від чого він застерігає?

- Чому іноді говорять, що «совість спить»?

- Коли це відбувається?

- Чи може совість лікувати?

- Чи важливо просити вибачення і вміти вибачати інших?

(Відповіді дітей.)

3. « Мені соромно.»

- Продовжте речення:

« Мені соромно за людину, яка … .»

4. Робота над висловами.

(Робота в парах)

- Поясніть, як ви розумієте вислови?

« Совість – це наш внутрішній суддя.»

« У кого є сором, у того є совість.»

« Від своєї совісті не втечеш.»

«Не догоджай людям, а догоджай своїй совісті.»

- Які слова притягує до себе совість?

- Як пов’язані між собою поняття совісті і гідності, совісті і

чесності?

- Як ви розумієте поняття «чиста совість»?

- Чому люди іноді відчувають муки совісті?

- Які правила можна встановити для себе?

5. Слухання притчі.

Був чудовий літній вечір. Місячне сяйво освітлювало стежку, по якій ішов чоловік. Не помітивши каменя, він спіткнувся об нього і впав, боляче забившись. Встав, подивився на камінь і пішов далі. Через

деякий час на стежці з’явився другий чоловік. Насвистуючи якусь пісню, він ще здалеку помітив камінь. Підійшов і подумав: « Це ж я можу повертатися цією стежкою назад, не помічу каменя і впаду.» Узяв та й відсунув камінь зі стежки. Та ось на стежці появився ще один чоловік. Він побачив камінь, що лежав біля стежки, зловтішно посміхнувся і поставив камінь знову посеред стежки. Почало світати. На доріжці з’явився четвертий чоловік. Коли він побачив камінь, то подумав, що люди, які ходитимуть цією стежкою можуть не помітити його і впасти. Чоловік узяв та й закинув камінь.

- Древні греки вважали, що стежка – то наше життя. А чотири чоловіки – це ми з вами, люди, в цьому житті. Перший чоловік – байдужий, другий – егоїст, третій – безсовісний, і тільки четвертий – людина із совістю.

- Чи згодні ви з висновками давніх греків щодо оцінки якостей людей? Обґрунтуйте відповідь.

(Відповіді дітей.)

Від негідних вчинків застерігає нас і В. Сухомлинський. Він вважає, що на кожному кроці ми можемо зустріти камінь, який можна обійти, але й можна прибрати з дороги, звільнивши її для інших людей і розчистити стежку для власної совісті.

Одні люди думають, а потім роблять, інші зроблять, а тоді думають.

- Що краще: думати чи діяти?

- Сім разів відміряти, а один раз відрізати – це про це?

(Відповіді дітей.)

6. Поради В. Сухомлинського.

Послухайте і запам’ятайте поради видатного письменника й педагога В. Сухомлинського.

- Роби так, як має бути, не для годиться, не тому, що похвалять, а за велінням своєї совісті.

- Бути справжньою людиною наодинці зі своєю совістю значно важче, ніж на людях, що оцінюють твої вчинки.

- Звітувати перед своєю совістю значно важче, ніж перед людьми.

- Якщо ти наодинці з собою робиш щось погане і думаєш, що про це ніхто не знатиме, ти помиляєшся. Ховатися від людей – негідність, ховатися від себе - негідність, помножена на підлість і лицемірство. Будь чесним наодинці з собою.

- Бажання зробити добро тільки заради того, щоб тебе похвалили, означає, що на чистому тілі совісті з’являється плямочка.

- Совість – річ надзвичайно тонка, ніжна і примхлива. Якщо потурати її примхам, вона стає жорстокою. Треба вчитися керувати своєю совістю, тоді вона стає мудрим і благородним вартовим вчинків і поведінки усього життя.

- Керуйте своєю совістю, виховуйте в собі вимогливість.

ІІІ Підсумок уроку.

Наш урок підходить до кінця. Що запам’яталося на уроці? Що корисного ви взяли з нього для себе?

1. Інтерв’ю зі своєю совістю.

А зараз ви візьмете інтерв’ю у своєї совісті. Спробуйте відповісти на такі запитання:

- Чи є у тебе совість?

- Як ти знаєш, що вона у тебе є?

- У якому стані вона знаходиться? Можливо спить, дрімає, чи знаходиться у стані збудження?

- Продовжте речення:

Совість не дозволила …

Совість підказала …

Совість попередила …

Совість допомогла …

Совість не вибачила …

Совість потурбувала …

Урок - пошук

Тема. Шукаю себе в собі.

Мета уроку: розвиток уявлення учителів про своє призначення, про свою місію, про сенс життя; спонукати до розвитку благородних якостей, використовуючи приклади з життя людей – героїв духу; створення ситуації проживання цього уроку, можливості доторкнутися до мудрості життя і бажання наслідувати їм.

"Духовна досконалість є для нас
основою життя на Землі".
Ш.О.Амонашвілі

Урок має назу урок-пошук, в ході якого ми роздумуємо, шукаємо себе в собі, звертаючись до внутрішнього Я, шукаємо шлях для сходження свого духу і облагородження свого серця.. В ході уроку використовуються методи і прийоми, запропоновані Ш.Амонашвілі.

Хід уроку

І Звернення до уроку.

Діти! У нас було багато уроків. Сьогодні незвичайний урок. Урок – пошук, пошук себе в собі.
Думаю, що цей урок зможе багато що змінити в житті кожного із нас. Щоб урок відбувся, давайте подумки звернемося до нього.
Урок! Ти сходинка у моєму житті. Допоможи зрозуміти його сенс, знайти своє призначення. Мене, як учителя, цікавить навіщо народжуються діти, якими вони приходять на цю землю, що вони несуть із собою і який світ я зобов’язана створити довкола них?
Хто я? Навіщо я на цій землі? Який світ моєї душі? Чи знаю я себе? Кожен хоч раз, та задумувався над цим. Запрошую вас до роздуму. Ми будемо роздумувати над філософським питанням про сенс життя, про місію людини на землі і самі попробуємо стати філософами. Перед вами картина Михайла Нестерова «Філософи».

(Вивішується картина).
На ній два мислителі і мудреці Сергій Булгаков і Павло Флоренський. Як гадаєте, про що вони розмовляють? Судячи з серйозного вигляду,їх розмова про щось важливе, про Вічне, про те, що хвилює душу, про суть життя, як стати щасливим, як залишитися Людиною. Таких людей називають мудрецями.
- А що таке мудрість? Давайте спробуємо знайти відповідь на це питання. Нам допоможе образ Маленького принца.
(Вивішується картина).
Згадаймо, він говорив льотчику:
«- На твоїй планеті люди вирощують в одному саду 5 тис. троянд… і не знаходять того, що шукають… А те, що вони шукають, можна знайти в одній-єдиній троянді, в ковтку води… Але очі сліпі. Шукати потрібно серцем».
Дивитися серцем – це дивитися з любов’ю, з допомогою любові, люблячи.
На нашому уроці ми постараємося бути філософами и мудрецями. Постараємося дивитися серцем, з любов’ю, наповнюючи усе, про що говоритимемо Світлом і Сонцем.
Давайте разом доторкнемося до мудрості. Ніхто у цей світ даремно не приходить. Кожний, хто приходить на Землю, приходить не з порожніми руками – його просто так не пустять. Кожний приходить на Землю зі своєю місією, тобто призначенням.
В одній мудрій книзі я читала, що дітей з порожніми руками на землю не пускають.
З порожнімими руками не явилися на землю ні В.Сухомлинський, ні О.Захаренко, ні діти Світла (індиго), які несуть із собою загадки для дорослих.
(Вивішюються портрети М.Амосова, Матері Терези, Саші Путрі)
-Чи знайомі вам ці люди?

1. Розповідь про М. Амосова.

-Відомий на весь світ лікар, видатний хірург, вчений, професор, доктор медичних наук, академік Національної академії наук України, академії медичних наук України, Микола Амосов мав місію спасати людей. У клініці, яку він створив, було проведено сотні тисяч операцій з приводу захворювань серця та легень. Зроблено багато наукових відкриттів у медицині. Хай його образ живе сьогодні на уроці.

2. Розповідь про Матір Терезу.

-А ще хай на нашому уроці буде присутній образ відомої на весь світ Матері Терези.
Мати Тереза була настоятелькою Ордена милосердя. У різних країнах світу вона відкривала школи, медичні пункти, притулки для бідних, допомагала хворим і знедоленим. Своїми вчинками Мати Тереза навчала, що кожна людина може і повинна робити добро на своєму місті. Усе своє життя вона шукала свою місію, щоб бути корисною людям. Свою Нобелевську премію вона віддала на будівництво притулків для хворих проказою і СНІДом. Мати Тереза подарувала нам свої настанови про сенс життя. Доторкніться до них. Прочитайте їх. Вони допоможуть осмислити істину буття.
Життя – це можливість. Скористайся нею!
Життя – це краса. Захоплюйся нею!
Життя – це мрія. Здійсни її!
Життя – це виклик. Прийми його!
Життя – це обов’язок твій насущний. Виконай його!
Життя – це багатство. Не розтринькай його!
Життя – це надбання. Борони його!
Життя – це любов. Насолоджуйся нею сповна!
Життя – це таємниця. Пізнай її!
Життя – це вмістилище лиха. Здолай усе!
Життя – це пісня. Доспівай її до кінця!
Життя – це боротьба. Стань боронцем!
Життя – це удача. Шукай цю мить!
Життя таке чудове. Не змарнуй його!
Це твоє життя. Виборюй його!

3. Розповідь про Сашеньку Путрю.

-Маленька талановита дівчинка-художниця із Полтави Сашенька Путря прожила на Землі всього 11 років, але залишила великий творчий спадок, більше двох тисяч малюнків і композицій. Зіркову Сашеньку знають в усьому світі. Її 112 персональних виставок відбулися в 10 країнах. В Австрії випущено поштовий конверт з її малюнком. Про неї знято 5 документальних фільмів. Її посмертно нагороджено Золотою медаллю Христа Спасителя «За життя, достойне людини», орденом Святого Миколая Угодника « За примноження добра на землі», старовинною іконою у срібному окладі та Національним призом Всеіндійського дитячого об’єднання «Неру Бал Саміті» - «Каласарі Авард».
(Вивішуються малюнки)
Малюнки Сашеньки-художниці, яка почала малювати з трьох років, залишилися трепетною відвертістю чистого дитячого довір’я і ніжності до «братів наших менших». Помираючи, дівчинка мріяла після смерті поселитися на зірці Сіріус, бо там живуть душі померлих. Хай же світлий образ дитини Світла живе сьогодні на уроці.
Дитина народжується зі своєю місією, сенсом життя і місцем у житті. Вона несе на землю свій світ, силу духу, які ми не маємо права руйнувати. Маленьких людей із маленькими місіями не буває.
-Перед нами промайнуло життя прекрасних і достойних людей. Довкола нас багато достойних людей. У чому їх сила?
(У любові і відданості)
А які дари духу у вас? Дух – це те, чим наповнена наша душа, чим вона живе і дихає. Запитайте у свого серця. Що воно вам підказує?
Хто відкрив свою місію в собі і служить їй – той щасливий.

4. Робота з «деревом життя».

-Як правило, життя людини прівнюють зі свічкою чи деревом.
Закрийте очі і уявіть себе деревом. Відчуваєте, як воно дихає, тягнеться до сонця своїми гілками, п’є воду, міцно тримається корінням. У нього є своє тепло, запах, характер, сенс життя. Намалюйте дерево свого життя.

5. Пояснення малюнка.

- Якщо у вашого дерева є коріння – це означає цілі, суть життя.
Запишіть цілі і сенс свого життя.
Стовбур – це ваше уявлення про себе. Хто ви? Напишіть.
Гілки – це ваші мрії і бажання. Напишіть на них, які якості характеру ви хотіли б мати.
Плоди – це якості, які ви уже маєте. Які цілі – такі й плоди.
Розвиток суспільства залежить від цілей і мрій кожного.

6. Слухання притчі.

-Колись давно, в одному місті будували великий собор. Трьом робітникам задали одне запитання:
- Що ви робите?
- Як ви думаєте, що відповіли робітники?
Один робітник відповів крізь стиснуті зуби:
- Тягаю тачки із важким камінням. Ось які мозолі намуляв на руках.
Другий відповів добродушно:
- Що роблю? Заробляю на кусень хліба для сім’ї.
А третій витер піт з обличчя, усміхнувся весело і сказав:
- Я будую собор!

7. Обговорення притчі.

Чому кожний із цих людей поступає по-різному? Давайте подумаємо.
Це є різний рівень культури кожного.
Потрібно самовдосконалюватися, укріпити дух і живити душу усім високим.
Потрібно виховувати серце прекрасними образами.
Потрібно мати крилату мрію і високі цілі.

8. Складання сходинок для сходження духу.

-Щоб направляти себе на служіння людям. Для

1 клас

Розділ«СВІТ КРАСИ І ДОСКОНАЛОСТІ»

Урок 1

Тема. Краса і мудрість створеного світу.

Мета: дати знання, що світ, Сонячну систему, Всесвіт, Галактику; викликати бажання самостійно мислити; вчити милуватися природою у всіх її барвах і проявах; висловлювати свої думки і емоції, розвивати образне мислення, вдосконалювати пам’ять, увагу, спостережливість розвивати мовлення дітей, вміння висловлювати враження від почутого;сприяти розвитку загальнокультурної, громадянської, соціальної, комунікативної, ціннісно-смисловоїкомпетентностей,компетенції особистісного самовдосконалення; сприятиумінню самостійно мислити, аргументовано доводити свою думку; виховувати бережливе ставлення до природи.

Обладнання:ілюстрації до розповіді, іграшковий мікрофон, дитяча Біблія,вислови про красу, вірші про природу, ілюстрації із зображенням зоряного неба.

Тип уроку: урок - міркування.

Хід уроку

І. Організаційна частина.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

1. Оголошення теми і мети уроку.

Погляньте навколо себе. Яка дивовижна краса! На що не глянеш, усе радіє життю. Усе живе, цвіте, розвивається, тягнеться до теплого сонечка, прагне вистояти під пружним вітром, сильною зливою… І все таке неповторне, гарне. Ні, не просто гарне, а чарівне! Ось придивітьсядо будь- якого листочка і він вас вразить своєю винятковістю, бо двох однакових ви не знайдете! Гляньте наквіти, і вас здивує їх розмаїття, краса, загадковість. Ми відчуваємо різні пахощі! Правда, приємний аромат довкола!Ви лиш прислухайтеся, затамувавши подих… Чуєте, дивні звуки навколо? І кожен неповторний, надзвичайний! Звуків тих багато, що не зразу розбереш, звідкивони долинають, хто так захоплено співає. Це співає наша Земля! Земля-матінка, яка народжує все це диво, яке ми бачимо, чуємо, відчуваємо, сприймаємо на дотик. Правда, цікаво?

Кожен із нас на цій Землі – людина! Це чудово знати, що ти людина, розумна істота, яка прийшла у цей світ для добра. Перед кожною людиною стоять важливі завдання, які вона покликана виконати впродовж свого життя. І, поки ви ще маленькі, треба навчитися бачити красу, відчувати чарівність і неповторність великого і складного світу, всім серденьком полюбити його і робити добро на Землі. Тому змалку вивчайте природу, придивляйтеся, прислухайтеся, захоплюйтеся, запам’ятовуйте і дивуйтеся. Бо в природі є чим захоплюватись і дивуватись, є що вивчати, запам’ятовувати, є що любити. Адже без любові нічого доброго не буває. За що б ви не бралися, до всього треба ставитись з великою і щирою любов’ю. Тільки тоді вам відкриються таємниці лісу і поля, рослин і тварин, води і повітря, і всього, що вас оточує, і навіть те, що дуже далеке і недосяжне. І доки ви ще маленькі, учіться любити цей чарівний і дивовижний білий світ. Ви відкриєте у ньому стільки краси і знань, він принесе вам стільки радості і щастя, що життя ваше стане прекрасним, наповненим

великим змістом, а серце добрим і чистим.

Сьогодні на уроці ми будемо говорити про навколишній світ. Цей неповторний світ про який говорять, що це дарунок любові Творця. Нашу роботу ми розпочнемо із роботи з Дитячою Біблією, у якій розповідається, що Бог створив світ за шість днів. Дороговказом нам сьогодні стануть слова із Святого Письма. «Які величні діла Твої, Господи. Все премудро створив Ти».

ІІІ. Повідомлення теми та мети уроку.

1.«Поетична вітальня».Розповідь учителя з демонстрацією ілюстрацій.

Кажуть Бог колись задумав

На Землі створити світ.

І шість днів Господь трудився,

Щоб зробити все, як слід.

В перший день з’явилось світло

В другий – небо і хмарки,

В третій – море і рослини,

Далі – сонце і зірки.

В п’ятий день – птахи у небі

Дзвінко пісню заспівали,

У морських обіймах риби

В танці жваво закружляли.

А на шостий день у світі

Появилися тварини.

В цей же день Господь задумав

Диво – створення людини.

Так з’явилася на світі

Головна істота Божа

За подобою Своєю

На Творця в усьому схожа.

Дав Господь людині розум,

Щире серце, добру душу

І на сьомий день промовив:

«Зараз відпочити мушу».

Потрудився я немарно,

Вийшло все напрочуд гарно.

У безхмарний ясний вечір небо над нашою головою всіяне міріадами яскравих зірок. Нам вони здаються маленькими блискучими крапочками, бо знаходяться дуже далеко від Землі. Насправді ж зірки – це величезні розжарені кулі, які складаються з газів і світяться власним світлом. Вони схожі на Сонце і рухаються навколо своєї осі, як і наша Земля. Зірки відрізняються одна від одної своїми розмірами. Є зірки – гіганти, а є карлики.

Сонячна система – це Сонце і сукупність космічних тіл, що рухаються навколо нього.Наше Сонце – це велетенська зірка. Земля – планета Сонячної системи, є частиною Всесвіту. Всесвіт складається з великої кількості зоряних світів – Галактик. Однією з них є мала Галактика до якої входить Сонячна система. Наша Галактика, до складу якої входить скупчення мільярдів зірок на нічному небосхилі схожа на тьмяну смужку світла. Сонячна система розташована на краю Галактики, тому основну частину нашої Галактики можна бачити ніби збоку – світлу смугу з мільярдів зірок, що проходять через усе зоряне небо. Це Молочний шлях,або Чумацький Шлях.

2. Метод «Мікрофон».

Діти, чи цінуємо ми і бережемо те, що з такою любов’ю подаровано нам? Чи завжди ми вдячні за такий дарунок?

- Скажіть, на вашу думку, для чого був створений цей дивний, прекрасний світ?

3.Читання і обговорення висловів про красу.

Дійсно, цей чудовий, такий красивий світ створений для добра. Людина – великий маг, чародійник, творець добра. І про усе це нас переконує бездонна криниця народної мудрості.

«Краса – це ніби Фея, яка живе скрізь, з’являється і таємно створює добро».

«Краса – найчудовіше створіння природи. Людина – її частина. Отже, вона теж створює красу».

«Краса і людина живуть у гармонії. Інколи людина руйнує красу, тому намтреба навчитися поважати й цінувати красу. Без неї нема життя».

«Краса приваблює людину. ЇЇ створюють квіти, дерева, тварини, тому краса привертає нашу увагу».

«Краса – це сонце і небо. Вона всюди і завжди у рідному домі».

3. Фізкультхвилинка.

А зараз настав час для відпочинку.

Сірі зайчики маленькі,

Вушка є у них довгенькі.

В лісі грались, веселились

Й працювати вже навчились.

А щоб добре працювати,

Треба трішки пострибати.

Відпочили, розім’ялись

Й до роботи знову взялись.

4. Робота з ілюстративним матеріалом.

За ілюстраціями розказати про послідовність створення світу. Що ми можемо зробити, щоб світ залишався сповненим любові? Чого ми повинніостерігатися, щоб не руйнувати його?

5. Слухання байки «Кропива».

«Кінь пасся на лузі і з задоволенням щипав соковиту травичку. Там же ріс кущ Кропиви. Кінь підійшов до неї, хотів було спробувати, але вона його боляче вжалила. Кінь сердито фиркнув і сказав:

- І навіщо оцей непотріб тут росте?

Почувши для себе таку образу, Кропива йому відповіла:

- Ти неправий, Коню! Я не непотріб, а необхідна річ у ланцюжку Божого творіння. Якщо ти не можеш мене їсти, то це ще не означає, що я взагалі нікому і ні для чого не потрібна. Мною люди лікують хвороби, я очищаю кров, мною корисно мити голову, та й у борщі я смачна. Ти, Коню, повинен знати, що у світі немає нічого зайвого: тут усе корисне на своєму місці. У вічнім круговерті життя однаково потрібні: орел і муха, кобра і земний черв’як, ведмідь і мурашка, гусениця і метелик, жаба і лелека, риба і рак, дуб і мох, черешня і осока, ніч і день, біле і чорне – на землі ніщо не зайве. Усе, що створив Господь, корисне і необхідне. Тут потрібний ти, Коню, і я теж».

Дорогі діти! Запам’ятайте цю повчальну історію. Цінуйте і бережіть навколишній світ.

6.Свіжий подих казки. Слухання казки В.О.Сухомлинського.

Як вівчар білої вовни настриг

«Маленька дівчинка запитала в бабусі: «Чому це так багато плаває білих хмаринок у блакитному небі?»Бабуся розповіла ось таку казку.

Далеко-далеко, за синіми морями, за темними лісами, є високі гори. Між тими горами – зелені полонини. На полонині вівчар овець пасе. Вівці білі-білі...Одного разу вівчар погнав пасти овець на високу-високу полонину. Попас їх і постриг. Настриг цілу купу вовни. Коли це здійнявся вітер,підхопив білу вовну та й поніс по синьому небу. Із тої вовни й стали біліхмаринки».

7. Колективне складання казки «Подорож хмаринки».

Ось така цікава казочка про те, звідки взялися хмаринки на небі. А на вас чекає буже цікава робота. Вам треба буде скласти невелику розповідь про те, де хмаринка подорожувала і що вона бачила.

ІV. Підсумок уроку.

Світ створений мудро і вінцем цього творіння є людина. Ми повинні берегти навколишній світ і радіти! Скільки у світі причин для радості! Ти, наше серце, тільки радіти встигай!Все про що ми згадували та розмовляли сьогодні на уроці, думаю залишить слід у вашому серці. Нехай вам світить сонце і посміхаються зорі.Даруйте людям добро, радість, красиві і добрі діла, не чекайте віддачі. Робіть добро навіть тим, з ким, можливо, більше і не зустрінетесь.Радійте, коли бачите розкішну квітку,коли бачите ясне небо та мерехтливі зорі. Радійте шуму весняного вітру над головою,далеким громам весняним,теплому дощу та барвистій веселці.Радійте хорошій людині і небесній тихій благодаті. Угаюсоловейко не для себе співає, не для себе буйно квітесад, не для себе на небі світитьсонце, не для себе зеленіє розмай. Все це для нас, тому про це ми повинні завжди пам’ятати.

Ось і добіг кінця нашурок. Сподіваюсь, що у ваших душах залишилася зернинка добра.

Урок 9

Тема.Чарівний ключик до кожного серця.

Мета: інформувати в учнів про моральні цінності;вчити передбачати наслідки своїх вчинків; формувати свідоме ставлення до людських чеснот, показ величі та краси добра;сприяти розвиткунавчально -пізнавальної, загальнокультурної, ціннісно-смислової,комунікативноїкомпетентностей,компетенції особистісного самовдосконалення; сприятиумінню самостійно мислити, аргументовано доводити свою думку; виховувати почуття співпереживання, жалю, милосердя, співчуття, справжньої людської радості -творення добра для інших, сприяти розвитку учнів та участі їх у благодійній діяльності.

Обладнання: записи висловів видатних людей про творчих здібностей добро, приказок, сердечко, мікрофон.

Тип уроку: урок -міркування.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ.Мотивація навчальної діяльності.

1.Вступне слово вчителя.

До питань моральності людина звертається завжди. Всім нам приємно мати справу з хорошими людьми. Назвіть, будь ласка, кілька ознак, які характеризують хорошу людину.

2. «Риси хорошої людини», метод «Мікрофон».

(Учні по черзі називають риси: щирість, відвертість, людяність, терпимість, великодушність, порядність, благородство, милосердя...)

- Скажіть, а де потрібно шукати оці усі риси доброї людини?

ІІІ.Повідомення теми та мети уроку.

Тема нашого уроку: «Чарівний ключик до кожного серця». В основі цих характеристик лежить поняття добра. От і поговоримо сьогодні про добро та доброту. В цих питаннях наш народ має великий досвід, який знайшов своє вираження у прислів’ях та приказках. Вірою в людину, в її найкращі якості пройняті народні вислови, вислови відомих людей. Ця народна мудрість є визначальною.

1.Народний золотослів про добро.

Вислови видатних людей про добро і доброту.

«Світ не без добрих людей».

«Доброму всюди добре».

«До доброї криниці стежка протоптана».

«Не жаль з доброго коня і впасти».

«Доброму чоловіку продовж, Боже, віку».

«Добро ходить тихо, а зло гримить і гуркоче».

«Раз добром нагріте серце – ввік не прохолоне».

«Доброта – це те, що ніколи не старіє».

Г. Торо

«Пригорща добрих справ коштує більше діжки знань».

Дж. Герберт

«Добро – це прекрасне в дії».

Ж.Ж.Руссо

«Добро – це мова, на якій німі можуть говорити, і яку глухі можуть чути».

П.Бові

«Тому, хто не пізнав науки добра, всяка інша наука приносить лише шкоду».

М.Монтень

«Добро, яке ти робиш від серця, ти робиш завжди для себе».

Л.Толстой

«Ти повинен робити добро зі зла, тому що його більше ні з чого зробити».

Уоррен

«Чим людина розумніша і добріша, тим більше вона помічає добра в людях».

«Найкраще в добрих справах – це бажання їх приховати».

Блез Паскаль

Не хлібом єдиним живе людина. У цьому старовинному вислові – глибокадумка: у людини багате і багатогранне духовне життя. З того моменту, якюдина починає усвідомлювати себе як живу, розумну і обдаровану особистість, вона стикається з іншими людьми, спілкується з ними, вступає в світ щастя і горя, радості та прикрощів. Торкаючись глибокого особистого світу, ми маємо справу з тонкими, ніжними, крихкими і водночас могутніми силами. У цьому світі є речі протилежні і непримиренні, такі, що взаємно виключаються. Це добро і зло, правда і брехня, честь і безчестя, справедливість і несправедливість. Найвища наука життя – мудрість, а найвища мудрість – бути добрим. Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердність, уміння розуміти чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину – це повинно бути у характері кожної людини.

- Діти! Назвіть якості,у корені яких у буквальному або

переносномурозумінні закладене поняття добра?

(Відповідіучнів: доброта, доброзичливість, добродушність, добросердечність,добропорядність, добросусідство, добросовісність, добродійність.)

2. Вправа «Подаруй посмішку».

(Учитель бере сердечко і, передаючи його учневі, з посмішкою говорить комплімент)

- Чи легко дарувати посмішку? Що ви відчуваєте, коли вам посміхаються?

- Чи важлива посмішка при спілкуванні?

- А як допомагають людям у спілкуванні ввічливість, тактовність та чемність?

- Кажуть, що слово має велику силу. Поясніть.

ІІІ. Інтерактивні вправи за змістом оповідань В.О.Сухомлинського.

1.Слухання оповіданняВ.О. Сухомлинського «Образливе слово».

Добре слово і добрий вчинок завжди підтримають і допоможуть,

навітьможуть вилікувати. А погане слово може краяти серце все життя. Послухайте, як це буває.

Образливе слово

«Одного разу Син розсердився на свою Матір і сказав їй грубе, образливеслово. Заплакала Матір. Схаменувся Син, жаль йому стало Матері. Не спавцілу ніч, не дає спокою совість: адже він образив Матір.

Йшли роки. Син став дорослою людиною. Прийшов час їхати в далекий край. Поклонився Син Матері і говорить:

-Простіть мене, Мамо, за образливе слово.

- Прощаю, - відповіла Мати і зітхнула.

- Забудьте, мамо, про те, що я сказав образливе слово.

Задумалась Матір, засумувала. На її очах з’явилися сльози. Говорить вона Сину:

- Хочу забути, але не можу. Рана від занози заживає і сліду не залишає. А рана від слова заживає, але залишає глибокий слід».

2. Бесіда за змістом оповідання.

- Що ви можете сказати про вчинок сина?

- Чи зрозумів він свою помилку?

Завжди людина повинна залишатися людиною. Що ж означає – бути Людиною? Вмінню бути людиною навчають слова «можна» і «неможна». Кожного дня, кожної миті ми повинні контролювати себе. А як, на вашу думку, чи складно бути людиною кожного дня?

3. Слухання оповіданняВ.О. Сухомлинського «Добре слово».

Добре слово

«Воднієї жінки була маленька донька Оля. Коли ж дівчинці

виповнилося п’ять років, вона тяжко захворіла: простудилась,

почала кашляти й танула на очах. До нещасної матері почали приходити родичі: Олині тітки, дядьки, бабусі, дідусі. Кожен приносив щось смачне й поживне: липовий мед і солодке коров’яче масло, свіжі лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульйон з курячого крильця. Кожен говорив: «Треба добре харчуватися, треба дихати свіжим повітрям і хвороба втече в ліси й на болота». Оля їла мед у стільниках і солодке коров’яче масло, лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульйон з курячого крильця. Але нічого не допомагало - дівчинка вже ледве вставала з ліжка.

Одного дня біля хворої зібрались усі родичі. Дідусь Опанас сказав:

- Чогось їй не вистачає. А чого – і сам не можу зрозуміти.

Раптомвідчинились двері і в хату ввійшла прабабуся Олі - столітня Надія. Про неї родичі забули, бо багато років сиділа прабабуся Надія в хаті, нікуди не виходила. Але почувши про хворобу правнучки, вирішила навідати її. Підійшла до ліжка, сіла на ослінчик, взяла Олину руку в свою, зморшкувату і маленьку, й сказала:

- Немає в мене ні медових стільників, ні солодкого коров’ячого масла, немає ні свіжих лісових ягід, ні горіхів, немає ні перепелиних яєчок, ні курячого крильця. Стара я стала, нічого не бачу. Принесла я тобі, мила моя правнучко, один-єдиний подарунок: сердечне бажання. Єдине бажання залишилось у мене в серці - щоб ти, моя квіточко, видужала й знову раділа ясному сонечкові.

Така величезна сила любові була в цьому доброму слові, що маленькеОлине серце забилось частіше, щічки порозовішали, а в

очах засяяла радість.

- Ось чого не вистачало Олі,- сказав дід Опанас.- Доброго слова».

4. Бесіда за змістом оповідання.

- Про що цей твір?

- Чи справді слово може лікувати? Яку силу несе воно в собі?

- У народі кажуть:«Словом можна вилікувати, а можна і вбити».Чисправді це так?

5. Вправа «Знайди відповідність».

(До слів з лівої колонки відповідно дібрати слова з правої колонки,

щоб утворилися можливі фразеологічні звороти, які означатимуть риси доброчинної поведінки)

пробачити горе

допомогти добре слово

поділитися навчання

сказати розпач

пожертвувати знедолена людина

утішити образа

розрадити радість

Бути добрим нелегко, а постійно творити добро важко. Треба менше говорити про добро, а постійно його робити. Прислухайтеся до татової поради.

6. Фізкультхвилинка.

7. Слухання вірша «Татова порада».

Прибіг щодуху син додому, до тата голосно гука:

«А я провідав у лікарні свого товариша-дружка!

То ж правда, тату, я чутливий і маю серце золоте?»

Замисливсь тато на хвилину і так сказав йому на те:

«Коли тебе в тяжку годину, людина виручить з біди,

Про це добро, аж поки віку, ти, синку, пам’ятай завжди.

Коли ж людині щиросердно, ти зробиш сам добро колись,

Про це забудь, аж поки віку, мовчи й нікому не хвались».

Людина пізнає світ не тільки розумом, а й серцем. Серед цих душевних рухів дитинства особливо глибокий слід залишають почуття жалю, милосердя, співчуття. Щоб самому бути щасливим, треба бережно, сердечно і чуйно торкатися серця інших людей. Послухайте «Правила добра».

«Правила добра»

Щоб добрим чоловіком стати,

Потрібно правила добра всім знати.

Найперше з правил цих чудесних

Уміння бути добрим, чесним.

А друге правило таке:

Шануй ти маму й тата,

Люби сестер, братів, людей,

Добро сам будеш мати.

А третє правило просте,

Щоб мати серце золоте

Зла на людей ти не тримай,

Добро робить не забувай.

Ці правила виконувати мусиш,

Тоді закону доброти ти не порушиш.

Велич і красу добра пізнає лише той, хто переживає справжню людську радість – радість творення добра для інших людей. Тільки ця безкорислива людська радість є силою, що облагороджує серце. Є люди, котрі роблять добро іншим не тільки в силу своєї людяності, а ще й тому, що це творення вони визначили для себе професією, щоденною роботою.

ІV. Підсумок, рефлексія.

1. Дати відповіді на питання у вигляді зв’язної розповіді.

- З якими етичними категоріями працювали на занятті?

- Про що ви дізналися?

- Що ви найкраще для себе зрозуміли?

-Які правила добра ви для себе запам’ятали?

- Як ви повинні поводити себе в спілкуванні з людьми?

- Яке ставлення повинне бути у вас до тварин?

- Чи потрібні доброта і добрі вчинки в нашому житті?

- В чому ви бачите свій вклад в реальних справах?

Орієнтовні відповіді учнів:робити добрі справи, щиро дарувати тепло, не очікувати вигоди взамін на добрий вчинок, доброту не можна купити за гроші, доброта – це чарівні ліки, які лікують від багатьох проблемних станів. Доброта і добрі вчинки, взаємодопомога, увага один до одного в нашому суспільстві живуть і сьогодні, треба брати участь у благодійних акціях.

2. Заключне слово вчителя.

Ось і добіг до кінця наш урок. Ми намагались розібратись у людськихвчинках і відносинах. Тепер знаємо про це уже дещо більше. Закінчуючи урок, хочу побажати вам стати красивими людьми. Сподіваюся, що ви будете прагнути стати добрішими і милосерднішими. А посіяні зерна доброти переростуть у щоденну потребу творити тільки добро.

Урок 14

Тема.Життя людини – величезна скарбниця.

Мета: датидітям поняття про те, що життя має найбільшу цінність, і кожна людина – неповторна; розвивати вміння жити в мирі і злагоді, творити добро;сприяти розвитку ціннісно - смислової, загальнокультурної, комунікативної компетентності, компетенції особистісного спрямування; вчити аргументовано доводити свою думку; виховувати бажання бути добротворцем, любити світ і цінуватижиття.

Обладнання: портрет Ш.Амонашвілі,свічка, сині та рожеві папірці за кількістю учасників, два аркуші ватману, фломастери, кольрові олівці,надувні кульки.

Тип уроку: урок- роздум.

Хід уроку

І. Організація класу.

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

Епіграф: «Пам’ятай! Життя є дар, великий дар.І той, хто його не цінує, цього дарунка не заслуговує».

Леонардо да Вінчі

IIІ. Робота над темою уроку.

1. Вступне слово учителя.

Яке це щастя в білім світі жити

І усміхатися, співати і любить!

Стрічати ранки, з усіма дружити...

Яке це щастя - на Землі цій жить!

Діти, сьогодні у нас дуже цікава тема «Життя людини - величезна скарбниця». Дійсно, неоціненний скарб даровано нам на цій землі - наше життя.Сьогодні ми поговоримо про наше з вами життя, наші здібності йможливості та вибір, який нам доводиться робити в житті.

Життя... Воно прекрасне. І творить його людина. Але життя прожити - не поле перейти. Щасливий той, хто лічить зорі в небі. Щасливий тому, що має свою запалену зірку, яка світить йому все життя. Мені хочеться згадати відомі слова В. Маяковського «...Прислухайтесь, якщо зірки запалюють, значить це комусь потрібно». Так, справді потрібно. Піднесіть, будь-ласка, руку, хто ніколи не бачив зоряного неба? Таких серед нас немає. І, мабуть, не знайдеться жодної людини, яка б не любила дивитися в зоряне небо. Існує повір’я, що коли народжується людина, у небі спалахує зірка. Також, вдивляючись у високе зоряне небо, ви, можливо, намагаєтесь відшукати там себе, інколи навіть не усвідомлюючи, що зі своїм народженням кожен отримує безцінний дар -життя.

2. Вправа «Символ життя».

(Запалюється свічка, яка передається з руку руки з коментарем.)

Уявіть, що ця запалена свічка –це наше життя. Потримайте її в

своїх руках, передайте тому, хто поруч з вами. Проаналізуйте свої відчуття.

Запитання для обговорення:

- Що ви відчули, коли тримали свічку у своїх руках?

- Чи хотілося вам її віддати?

- Чи виникав страх, що свічка згасне?

Висновок:коли свічка знаходилася у ваших руках, лише ви вирішували, вона горітиме чи згасне. Так само вирішувати тільки вам, яким буде ваше життя.

3. Робота в групах.

Сьогодні ми вже використали один символ Життя – це свічка, яка горить. Я пропоную вам зробити або зобразити свій символ.

Завдання для груп.

Об’єднайтеся у дві групи: ті, що витягли рожеві папірці, підходять до правого столу, а ті, що витягли сині папірці - до столу, що стоїть ліворуч. Вам дається 10хв. Для того, щоб ви разом продумали й створили свої символи життя. Виконавши завдання, один представник з кожної групи маєпрезентувати вашу роботу.

(На дошці прикріплюється плакат «Життя» у вигляді сонця)

- Скажіть, які асоціації виникають у вас зі словом «Життя»? Ви будете висловлювати свої думки, а я запишу це на променях нашого сонця.

(Пропозиції можуть бути такі: добро, любов, діти)

Висновок:звідси випливає, що життя дуже багатогранне, це – яскравий світ, але для кожного він особистий та особливий.

- Яке ж буває життя людини? Доберіть епітети до слова

«життя».

(Щасливе, приємне, веселе, бурхливе, красиве, солодке, творче, безрадісне,трагічне, важке, тощо).

Як бачите, різне життя буває, бо і люди різні – неповторні, унікальні. Кожна людина – це окремий своєрідний світ.

- Як ви гадаєте, що для кожного з нас найдорожче?

Звичайно, є чимало цінностей, але найголовніша – це життя. Його нестане і все втратить сенс. Тому сьогодні ми поговоримо, яким воно має бути, як необхідно поводитися, щоб життя було цікавим і змістовним, багатим на великі події і добрі вчинки.

- На вашу думку, для чого людина приходить у цей світ?

Так, вона приходить для добра. Творити добро в міру своїх обдарувань і здібностей повинен кожний, адже це високе, покликання людини. А кожна людина – це неповторна особистість; на цілій планеті немає двох однакових людей, навіть близнята, котрі зовні дуже схожі насправді -різні, бо у кожного є свої відчуття, своє бачення подій, власне життя. Тому в кожної людини життя складається по -різному, і не можна його прожити за когось.

Бо ти на Землі-Людина,

Весела, чудна чи сумна.

На цілому світі єдина,

Така неповторна, одна.

Й життя проживи без скверни

А втратиш, то що не кажи,

Ніщо вже його не верне,

Тому ти життя бережи.

Один раз життя нам дається,

Дарунок прекрасний з небес.

Як сонечко гарно сміється,

А скільки на світі чудес!

І стільки безмежного дива

Щодня, лише очі відкрив.

І так на Землі красиво.

Що жив би на ній і жив.

Життя – це найкраща казка,

У ній, що завгодно, завжди

Та ти не пасуй, будь ласка,

А сміло по нім іди,

Бо ти на Землі – Людина

Й тобі відкривати світ.

І ти неповторна, єдина

З маленьких дитячих літ.

Й повинна добро творити –

Для того у світ прийшла.

Та праведно, чесно жити...

А стежечка вдаль лягла

І кличе тебе до себе,

І сипле росу до ніг.

Веде нас до мрії, в небо

Й великих земних доріг.

Маленькадитина йде у світ, і вона повинна знати, що життя – це найвища цінність. Воно дається нам один раз і його треба гідно прожити.

4. Фізкультхвилинка.

5. Гра « Зоряне небо».

(У центрі аркуша треба намалювати сонце, а у центрі сонячного коланаписати велику літеру «Я». Потім від цього «Я» - центру свого Всесвіту - треба накреслити лінії до зірок і планет)

*Моє улюблене заняття...

*Моя улюблена тварина...

*Мій найкращий друг...

* Моя улюблена пора року...

* Я маю здібності до...

*Найкраще я вмію...

* Я знаю, що зможу...

*Я впевнений у собі, тому що...

Висновок: у всіх багато можливостей, багато того, що робить кожного з нас унікальним, і того, що нас об’єднує. Ми потрібні один одному, і кожна людина може досягти успіху і зробити так, щоб іншим людям було веселіше жити.

6. Вправа«Як розпорядитися своїм життям».

( На дошці висить плакат з малюнком дерева)

Як ви гадаєте, які найважливіші речі існують у нашому житті, на які варто витрачати свій час, сили, інші ресурси.

( Діти висловлюють свої думки, записується це на кроні дерева. Це можуть бути такі слова: сім 'я, навчання, друзі, …)

Така пишна крона можлива лише тоді, коли є не менш сильна коренева система -наші здібності й можливості. Знову ж таки, на ваш погляд, що потрібно для того, щоб реалізувати наші інтереси, бажання.

(Наприклад: знання, наполегливість, допомога інших, гроші)

Висновок:тепер ви самі можете побачити, що одного без іншого не може бути, що роль нас самих у житті нашого дерева дуже велика, і що наші можливості багато в чому залежать від наших виборів і нашої поведінки.

7. Ознайомлення з творомШ.Амонашвілі «Твоя краса в твоїй доброті».

8. Обговорення прочитаного.

- Що цінного ви можете подарувати людству?

- Чим красива ви, як людина?

ІV. Підсумок уроку.

1. Гра «Куля мрій».

Отже, ви зрозуміли, що життя - це величезний скарб і найвища цінність для людини. Коли його втрачають, то назад уже ніхто не поверне. Усі ми любимо мріяти, незважаючи ні на що, і всі ми хочемо, щоб наші мрії здійснювалися. Піймайте кожен свою кульку мрії та намалюйте або напишіть свою мрію на ній, користуючись маркерами або фломастерами. Давайте об’єднаємо всі кульки ваших мрій в один великий оберемок, нехай ваші побажання здійсняться. Сприймайте все своє життя як велику цінність, даровану вам Богом!

Урок 15

Тема. Дух та його всеперемагаюча сила.

Мета:сформувати уявлення про моральні цінності людини;навчити висловлювати своє судження про роль і значущість моральних цінностей у житті людини;формувати вміння наводити приклади вчинків людей, сильних духом, аналізувати ситуації, у яких гостро відчуваються суперечності між «хочу» і «треба», моделювати та розв’язувати ситуації, пов’язані з виконанням обов’язків, збереженням честі і гідності;розвивати почуття відповідальності за свій вибір та наслідки вчинків; розвивати ціннісно-смислові, навчально-пізнавальні, загальнокультурні, комунікативні компетентності, компетенції особистісного спрямування; виховувати самостійність, волю.

Обладнання: портрет Я.Корчака.

Тип уроку:урок - міркування.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

ІІІ. Повідомлення теми та мети уроку.

1. Вступне слово вчителя.

Людське життя - суспільне й індивідуальне. Сенс життя людини полягає в моральному самовдосконаленні. Мета людини - бути собою, а умови досягнення такої мети - бути людиною для себе. Досягти мети можна виховуючи в собі доброчинності, а для цього людина має керуватися принципами, в основі яких лежить Любов, Добро, Краса, Духовність.

Духовність - це стан людини, коли вона сприймає буденне життя, буття з погляду Вічності, Справедливості, Добра, Любові, Віри, Надії, Свободи. Духовність формується з дитинства, з моменту першого дотику материнських рук із немовлям, з перших слів, звернених до немовляти, з першою материнською посмішкою. Духовність розкривається через такі категорії, як дух і душа.

- Як як ви розумієте поняття душа?

(Відповіді дітей)

Душа – це внутрішній світ людини. Душа людини за своєю природоюздатна до сприйняття високого, піднесеного і відтворюючи його, сама наповнюється внутрішньою красою і величчю. Душевна краса дає людині крила, обдаровує почуттям радості. Тому виховання має впливати на людину через її емоційну сферу, тобто через гармонійне поєднання розуму й серця.Щоб душа стала прекрасною, треба багато працювати над собою, бути сильними духом, не перейматися невдачами.

- А як ви розумієте поняття людський дух, сила духу?

Дух – це моральна сила людини,основа всього найкращого, що є в людині.Дух спонукає її ставати сильнішою і рішучішою, або втрачати віру у досягнення мети, надію, сміливість, якщо дух слабкий.

Притча

«Жили-були собі маленькі жабенята, які організували змагання зі стрибків. Їхньою метою було дістатися вершини вежі. Зібралося багато глядачів, які хотіли подивитися на ці змагання і посміятися над їхніми учасниками.

Змагання розпочалися. Однак ніхто із глядачів не вірив, що жабенятазможуть дістатися вершини вежі. Чути було такі репліки: «Це занадто складно!», «Вони ніколи не досягнуть вершини!» або «Немає шансів! Вежа занадто висока!».

Маленькі жабенята почали падати. Одне за другим… за винятком тих, укого відкрилося друге дихання: вони стрибали усе вище і вище…Юрба все одно кричала: «Занадто важко! Жоден не зможе це зробити!» Ще більше жабенят утомлялися й падали… Тільки одне піднімалося усе вище й вище… Воно єдине не піддалося і досягло вершини!

Тоді всі жабенята захотіли дізнатися, як йому це вдалося. Один учасникзапитав, як цьому жабеняті, що дістався вершини, вдалося знайти у собі сили? Виявляється, переможець був глухим».

Висновок:отже, ніколи не відступати від наміченої цілі, не бути слабким.

-Наведіть приклади вчинків сильних духом людей.

(Відповіді дітей)

2. Словникова робота.

Моральний дух - моральна сила, яка спонукає людину ставати сильнішою і рішучішою (сильний дух), або втрачати віру, надію (слабкий дух).

Моральні цінності - це моральні норми, принципи, ідеали, які людина вважає для себе значущими та важливими в своєму ставленні до інших.

Моральний обов’язок - моральна вимога, яка стосується багатьох

людей і вимагає від людини певної поведінки.

Гідність - поняття моральної свідомості про цінність кожної людини як моральної особистості, моральне ставлення людини до себе та ставлення донеї суспільства.

Честь - ставлення людини до себе та ставлення до неї суспільства, аленавідміну від гідності, честь пов’язана з конкретним станом людини в суспільстві, родом її діяльності (честь інженера, честь лікаря).

3. Робота в групах.

Пропоную провести наукове дослідження: спробуємо написати

статтю до тлумачного словника і дати тлумачення поняттю «моральні цінності». Для цього розділимося на декілька науково-дослідницьких груп.Кожна групаповинна дати своє тлумачення моральних цінностей.

1-ша група.

Проведе дослідження в історії існування суспільства і наведе приклади моральних цінностей в історії людства.

2-га група.

Проведе дослідження у своєму класі та наведе приклади моральних цінностей.

(Учні можуть навести приклади моральних цінностей в сучасному житті, як добро, справедливість, милосердя тощо. Будь-яка категорія етики може стати моральною цінністю. Учитель може запитати, а чому такі цінності називають моральними? Учні повинні дійти висновку, що моральні цінності - це ядро духовності особистості.)

4. Виступи груп.

Виснокок.

1. Моральні цінності в сучасному житті -це добро, справедливість, милосердя тощо.

2. Моральні цінності -це ядро духовності людини.

3. Моральні цінності у різних держав і в різні часи змінювалися.

4. Залишаються і зберігаються тільки загальнолюдські цінності: добро, порядність, любов, справедливість, милосердя тощо.

5. Моральні цінності учнівського колективу - це дружба, чесність,

взаємодопомога,порядність.

6. І в історії людства, і в сучасному житті, і в шкільному колективі повинні існувати норми, яких би дотримувалися всі без винятку.

7. Такими цінностями є загальнолюдські цінності.

8. Моральні цінності людині служать її життєвим орієнтиром.

9. Кожна людина завжди робить свій моральний вибір, який пов’язаний з обов’язком.

10. Моральний обов’язок - це моральна вимога, яка стосується багатьох людей і яка вимагає від людини того, що вона повинна робити.

11. Здатність виконувати моральні обов’язки є ознакою дорослої людини.

12. Показником моральної зрілості є також здатність захищати свою честь і гідність.

-Скажіть, будь ласка, яка основна думка поєднує результати досліджень двох різних груп?

- А чому людина в своєму житті орієнтується на моральні, а не на інші цінності?

Моральні цінності - життєвий орієнтир людини.До вищих моральних цінностей належать:

- добро і зло;

- свобода і відповідальність;

- обов’язок і совість;

- честь і гідність;

- сенс життя;

- щастя і любов.

5. Фізкультхвилинка.

6. Слухання притчі «Сила нашої думки».

«Йшов собі полем подорожній – і раптом у траві побачив якийсь предмет дивної форми.

– Це змія, – подумав він.

Змія кинулась на нього і вкусила.

Пізніше тією ж дорогою йшов інший подорожній. Він також побачивпредмет дивної форми.

– Це птах, – подумав він.

Затріпотіли крила, і птах полетів у небо».

7. Обговорення притчі.

Наші бажання і думки рано чи пізно матеріалізуються. Тому необхідно вчитися культивувати в собі щасливі, здорові, позитивні думки. Думка – наша дивовижна життєва сила.

8. Ознайомлення з книгою Я.Корчака «Король Матіуш».

(Зачитуються уривки)

Януш Корчак - польський педагог, лікар, письменник та мислитель, народився у Варшаві у 1878 році, а помер у 1942 в Треблінці (один з чотирьох головних «таборів смерті» на території Польщі), у газовій камері разом із 200 дітьми – вихованцями його «Будинку сиріт». Старий Доктор (ще один псевдонім Генріка Гольдшміта) не міг урятувати своїх дітей, але він і не залишив їх самих перед лицем смерті – так само, як і не залишавїх перед лицем життя. Його ім’я стало символом педагогічної мудрості і сили духу, героїчної та щирої любові до дітей.

9. Обговорення прочитаного.

Книга вчить добру, світлій і чистій дружбі, розуміннюі любовідо людей, до навколишньогосвіту. Вона пролюдські стосунки, про життяі смерть, про власть істосунки.Матіуш силою духу бореться зізрадою, егоїзмом, крадіжкамита іншими атрибутами поняття «держава». Він хоче наше звичайне життязробити радісним, щоб всі булищасливі.

Прекраснаісторія про дорослішання маленького короля, написана з любов’ю. Матіуш, який дорослішав і мудрішав, який не бувідеальним, який хотів бути просто дитиною, але родився королем. Вінрозумів,що повинен бути хорошим королем. А як цехороший король?Як це– послідовністьтвоїх поступків? Як це – всіщасливі? Як це – компроміс? Ця книга заставляєдумати, а не дає готові формули-рішення.Тема обов’язку-складна тема. Корчаком вона розкрита через дитинуі розкрита блискуче.

10. Робота над прислів’ям.

«Метидосягає той, хто віритьі не знаєвтоми!»

V. Підсумок уроку.

1. Слухання притчі.

Притча про свічку.

Настав вечір. Чоловік взяв маленьку свічку і почав підніматися з

нею по довгих гвинтових східцях.

- Куди ми йдемо? – запитала свічка.

- Ми піднімаємося на вежу, щоб освітити кораблям шлях в гавань, – відповів чоловік.

- Але, ні один корабель в гавані не зможе побачити моє світло, – заперечила свічка.

- Хоч твій вогник і малий, проте продовжуй горіти так яскраво, як зможеш,а інше залиш за мною, – сказав чоловік.

Так бесідуючи, вони підійшли до великої лампи. Чоловік запалив лампу за допомогою маленької свічки, і невдовзі великі відшліфовані дзеркала за лампою відбили промені від маленької свічки, і світло її розповсюдилося на багато миль довкола і вглиб моря, освітлюючи шлях кораблям та мандрівникам».

1. Заключне слово вчителя.

Як маленька свічка чи навіть сірник можуть розпалити велике багаття і вказати шлях сотням людей, так і мале полум’я твого душевного тепла і хорошого прикладу зможе в принципі змінити життя, світогляд і долю людей, навіть якщо ти сам цього ще не усвідомив. Просто будь світлом!

Урок 10

Тема.Боюсь неправедно прожити на землі.

Мета: познайомити з особистістю поета-мудреця Омара Хайяма; ввести у світ його поезії; вчити аналізувати поетичний твір; розвивати увагу до художнього слова, образне мислення; розмірковувати про загальнолюдське значення рубаї східного поета; знаходити особистісно важливі істини у творах мудреця; вчити аргументовано доводити свою думку; розвивати ціннісно - смислові, загальнокультурні, комунікативні компетентності, компетенції особистісного спрямування; виховувати інтерес до філософської лірики О. Хайяма.

Обладнання: портрет О. Хайяма, зображення перських мініатюр.

Тип уроку: урок -міркування.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

IІ. Мотивація навчальної діяльності.

Епіграф до уроку: «Тільки істину я визнаю єдину».

Омар Хайям

Ці слова належать Омару Хайяму. Він відомий насамперед як

геніальний поет, а вірніше поет-філософ.

1. Метод «Мікрофон».

- Як ви гадаєте, що необхідно людині, щоб мудро прожити

життя?

III. Повідомлення теми та мети уроку.

1.Слово вчителя.

Література сходу схожа на коштовне каміння, яке змінюється, сяє від блиску сонячного проміння. Виплекана душею східних філософів, вона проростає трояндою, красою якої милуються люди всього світу.Білі та рожеві пелюстки плодових дерев падають на могилу Хайяма кожної весни, як і вісім з половиною століть тому.

Сучасник Хайяма пише: «Одного разу у місті Балсі, у палаці еміраза бесідою наш учитель Омар Хайям сказав: «Мене поховають у такому місці, де завжди навесні свіжий вітер буде осипати квіти плодових дерев». Через двадцять чотири роки я побував у Нішапурі, де була похована ця велика людина, і попросив показати мені його могилу. Мене привели на кладовище Хайри, і я побачив могилу біля підніжжя садової стіни, затінену грушевими та абрикосовими деревами та засипану пелюстками квітів так, що вона була майже повністю схована під ними. Я пригадав слова, почуті у Балсі, і заплакав. Ніде в усьому світі не бувало людини,

подібної до нього».

Так розповідають легенди про Омара Хайяма, про його мудрість, прозорливість, наближену до ясновидіння.Він передбачав погоду, сонячні та місячні затемнення, він перевів стрілку світового годинника на дні весняного рівнодення.

Імам Хорасана, Найрозумніший муж століття, Доказ Істини,

Знавець грецької науки, Цар філософів Сходу і Заходу - такими іменами називали Омара Хайяма у зеніті його слави. Про життя Омара Хайяма відомонебагато, але завдяки численним легендам, свідченням сучасників та повідомленням істориків ми можемо уявити основні етапи його біографії.

Омар Хайям народився 18 травня 1048 року у Хорасані, у давньому місті Нішапурі, в сім’ї ремісника, можливо, старійшини цеха ткачів, що виготовляли тканини для шатрів та палаток. Звідси і прізвище поета-Хайям, що походить від слова хайма-шатро, палатка.

Здобувши початкову освіту у рідному місті, Хайям переїжджає навчатися у Балх. Пізніше оселяється у Самарканді-науковому центрі того часу. Хайяму належить чимало наукових робіт. До нас дійшли 8 учених праць-із математики, астрономії, філософії та медицини.Останні роки життя він провів на батьківщині, у Хорасані, оточений повагою кращих людей свого часу.

Але ця людина прославила себе своїми рубаї - це мініатюрний віршовий твір в 4 рядочки, як правило, філософського змісту за схемою римування. Рубаї Омара Хайяма - класика середньовічної східної поезії, яка і в наш час приваблює усіх поціновувачів мудрого слова.

2. Читання та обговорення рубаї Омара Хайяма.

Література сходу схожа на коштовне каміння, яке змінюється, сяє від блиску сонячного проміння. Виплекана душею східних філософів, вона проростає дивовижною трояндою, красою якої милуються люди всього світу.

Чому не зникає інтерес до творчості цього поета? Чим же так

приваблюютьлюдство рубаї Омара Хайяма? Що особистісно важливе знайде для себекожен, хто відкриє Рубайят (збірку віршів) Омара Хайяма? На усі ці запитання ми будемо шукати

відповіді на сьогоднішньому уроці.

***

Торував я до мудрості сотні доріг,

Міркував про незвідане - й спати не міг.

Сімдесят я прожив. І що встигнув збагнути?

Що нічого збагнути я, власне, й не встиг.

***

Я тільки знаю, що знання шукаю,

В найглибші таємниці проникаю.

Я думаю вже сімдесят два роки -

І бачу, що нічого я не знаю.

***

Мені нагадують людські серця

Крихке й тоненьке серце олівця -

Зламати легко, застругати важче,

Списати неможливо до кінця.

***

Недоброзичливість ніколи не могла

узяти верх: до злих вертались їх діла.

Я зичу благ тобі - ти зла мені бажаєш:

ти благ не діждешся, я не побачу зла!

***

Ти до зла не хились, а роби лиш добро!

Бо не зло тобі друг, а добро, лиш добро.

Якщо зло і добро тобі в друзі прибились,

Вибирай однозначно - добро, лиш добро!

***

Для достойних немає достойних відзнак,

Я достойному дам свій останній мідяк.

Хочеш знати, чи пекло існує насправді?

Суще пекло - це жити в гурті вовкулак.

***

Все багатство не в золоті і не в шовках.

Нас на інше багатство покликав Аллах:

Залишайся собою за всякої скрути,

Залишайся царем і в старих лахманах.

***

Щастя прагне багатий і прагне бідняк.

Та кмітливець його здобува - не вахлак.

Ти щоденно за щастя борись відчайдушно -

Вислиза воно з рук недотеп і зівак.

***

Не цурайся скарби наживати горбом.

Навіть впавши з коня, залишайся верхом.

У бідняцькім лахмітті ти гідність не страчуй,

У багатстві не стань різним модам рабом.

***

Я б краще вороном копався у ріллі,

Ніж у негідника живився при столі.

Сухим окрайчиком задовольнятись краще,

Ніж губи мазати в чужому киселі.

***

Хоч я не шліфував покірності перлину

І тягаря гріхів з плечей своїх не скину,

Все ж не пускаюся я берега надії,

Бо тільки істину я визнаю єдину.

***

Не поспішай, як розум твій горить,

Від гніву серце рветься і болить,

Жалітимеш ти все життя потому

За тим, що натворив у мстиву мить.

***

Ковтає крапельку розбурхана ріка,

На землю падає пилиночка легка.

А як же ти живеш? Хіба не так зникаєш,

Як та дрібнесенька у вихорі мошка?

***

Хай кожна мить, що в вічність промайне,

Тебе вщасливлює, бо головне,

Що нам дається тут, - життя: пильнуй же!

Як ти захочеш, так воно й мине.

- Діти, про що ж роздумував поет?

Це:

* цінність людини на землі;

* роздуми над сенсом життя;

* тема радощів земного життя.

3. Фізкультхвилинка.

4. Робота у группах.

Завдання для кожної групи:

1. Прочитати рубаї, зрозуміти зміст.

2. Зробити висновок.

1-ша група.

***

Йди з добром до людей - і воздасться тобі.

Скромним будь - і не згубишся ти у юрбі.

Із маленьким муравликом краще зріднися,

Аніж з тим, хто в гордині погруз і чваньбі.

***

Ні, не гнітять мене перестрахи й жалі,

Що вмерти я мушу, що строки малі:

Того, що суджено, боятися не треба.

Боюсь неправедно прожити на землі.

(Відповіді, роздуми та висновки учнів)

Лукавство, лицемірство, неправда, підлість, убогість духу, догідництво - ось що панує у світі. Але хто ж скаже, хто відповість, чому він створений таким, цей світ? Так думає Хайям, не знаходячи виходу зі світу зла. І пише, пише рубаї - на полях наукових праць, на обкладинках книг, випадкових аркушах. «Якщо життя людське - це мить, то не можна гаяти ані хвилини, нехтувати жодною можливістю, щоб отримати міру щастя на землі.Треба жити радістю сьогоднішнього дня!» - вважав Омар Хайям.

2-га група.

***

І юних, і старих – усіх поглинає час,

І невеликий нам дається днів запас.

Ніщо не вічне тут: ми підемо так само,

Як ті, що вже пішли й що прийдуть після нас.

***

Боюсь, що більше ми не вернемось додому,

Ні з ким не стрінемось у обширі земному.

Цю мить, що ти прожив, вважай своїм трофеєм!

Бо що нас потім жде, не дано знать нікому.

(Відповіді, роздуми та висновки учнів)

Омар Xайям відшліфував форму рубаї і визначив його внутрішні закони. Девізом його творчості є слова: «Хай живе життя!» Яким воно буде після смерті - невідомо нікому, стверджує поет. Але воістину мудрий той, хто прожив свій недовгий вік за високими законами доброти, любові та людяності. Вірші присвячені роздумам про здатність людини впливати на своє життя, свою долю. Людина не має влади над власною долею, і радить змиритися з цим та мужньо, гідно сприймати усі негаразди, що готує сьогодення.

3-тя група.

***

Весь вічний рух у Всесвіті – це ми.

В очах пізнання є зіниця – ми.

Неначе перстень, цей яскравий світ,

Найбільш коштовний в ньому камінь – ми.

***

Для друга гідного душа на все готова:

І в ноги вклониться, не вимовивши й слова.

Дізнатись хочеш ти, чи є на світі пекло?

Є пекло: з підлою людиною розмова.

(Відповіді, роздуми та висновки учнів)

Хочу звернути вашу увагу на те, що в центрі поетичних рубаї філософа стоїть Людина - найкраще творіння на Землі. Омар Хайям стверджує, що людина - не святе створіння, вона має і свої вади, і недоліки. « Життя людини - це мить між минулим і майбутнім. Лови миті життя, не гай часу, отримай щастя тут, на землі», - пристрасно говорить філософ. Дійсно, людина повинна бути щасливою на землі.

«Ми - сонце щастя й горя океан...»

IV. Підсумок уроку

1. Опитування.

- Які факти з життя О. Хайяма вам запам’яталися найбільше?

- Майстром якого поетичного жанру вважається Хайям?

- Які головні теми його поезій?

Своїм філософським поглядом на світ, мудрістю поета Хайям, розуміючи усю недосконалість світу, прагне заспокоїти свого читача хоча б тим, що безліч поколінь до нього і після нього будуть так, як і він, радіти і страждати, розгадувати таємниці Всесвіту. Поет закликає нас радіти кожній миті життя, бо воно швидкоплинне й повернути його неможливо, треба цінувати кожну його мить, не засмучуватися, а радіти тому, що живеш на цьому світі.

Наш урок мені хочеться закінчити рубаї, присвяченому Омару Хайямі.

У Омара Хайяма я навчилася жити,

Почуття цінувати, як некуплений скарб,

Що зробила в житті і що треба зробити –

Малювати життя, не шкодуючи фарб.

Діти, сміливо малюйте своє життя яскравими фарбами. Хай миттєвості вашого життя будуть щасливі, сповнені сенсу, добра і миру.

Урок 17

Тема. Сенс життя.

Мета: з’ясувати сутність людини у різних вимірах;розкрити та сформувати поняття «сутність людини», «сенс людського життя»;навчити дітей сприймати і бачити світ серцем, збагачувати власний світ духовності; допомогти учням зрозуміти, у чому полягає сенс життя людини, усвідомити важливу перевагу духовного над матеріальним; розвивати вміння розпізнавати й розуміти справжню вартість речей, явищ, почуттів, формулювати свої думки;вчити аргументовано доводити свою думку; розвивати ціннісно - смислові, навчально - пізнавальні, загальнокультурні компетентності, компетенції особистісного спрямування; виховувати активну життєву позицію.

Обладнання: висловлювання письменників про людину, книга Річарда Баха «Чайка Джонатан Лівінгстон».

Тип уроку: урок - роздум.

Хід уроку

I. Організація класу

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

Діти! Хочу звернутися до вас з проханням. Ви, напевно, думаєте, що я все знаю і перед уроком не переживаю, але це не так. Перед кожним уроком я хвилююся, а сьогодні особливо хвилююся, бо урок у нас незвичайний, урок- роздум. Сьогодні ми разом будемо шукати відповіді на питання. Тому хочупопросити у вас допомоги і підтримки.

1. Робота над епіграфом уроку.

«Зрозуміти себе саму в дзеркальному відображенні швидшеза все може лише людина».

М. Пришвін

«Життя повинне мати сенс, щоб бути благом та цінністю».

М. Бердяєв

- Як ви розумієте ці слова?

- Як, на вашу думку, можна зрозуміти себе? Що це означає?

ІІІ. Робота над змістом уроку.

2. Слово вчителя.

Навіщовзагалі народжується людина на Землі? У чому сенс життя? Длякогось сенсом усього життя є пошук цього сенсу життя. І постійноперебуваючи в цьому пошуку, можна не помітити, як пролетить саме життя. Тому важливіше жити і насолоджуватися життям. Кожен момент нашого життя – це дорогоцінна мить. Причому зауважу, що саме кожен момент, а не щось особливе, яке ми чекаємо, і чомусь це очікування прекрасного буває прекрасніше самої очікуваної події.

Щоб насолоджуватися життям, кожним її моментом потрібно жити справжнім, а не майбутнім чи минулим. Адже минуле пройшло, а майбутнє ще не настало. Якщо жити сьогоденням, всі страхи й занепокоєння проходять, адже ж цієї миті їх не існує. І насолоджуючись сьогоднішнім днем, ви не станете задаватися питаннями - в чому сенс життя, а просто будете відчувати себе щасливими. Потрібно жити тут і зараз, отримувати задоволення навіть від простих, елементарних речей - від спілкування, прочитаної книги, запаху квітів, співу птахів, подиху вітра та інших речей, яких безліч.

Сенс життя в тому, щоб насолоджуватися життям, займатися улюбленимисправами, і одночасно отримувати необхідний життєвий досвід. Цінуйте кожну мить життя! Життя – це таємничий дарунк людині і треба ставитися з вдячністю і любов’ю до самого дарунку. Людині дана рідкісна можливістьпереживати неповторність власного існування зі всією гамою забарвлень його проявів – від радощів, злетів і перемог до падінь, зривів, страждань.

Інший шлях в здобутті сенсу життя можна назвати «життям заради інших людей», коли гарантією осмисленості життя для людини постають інтереси нації, родини, суспільства, прийдешніх поколінь. Для людини не байдуже, що вона залишає після себе. Недаремно, життя прожити – це і продовжитися у своїх нащадках, і передати їм свої результати матеріальної і духовної діяльності. Яскравим прикладом цього є творчість поета, художника, філософа та громадсько -політичного діяча України Т.Г. Шевченка. Його твори – глибоко народні. Їх витоки в народних думах та прагненнях, почуттях та стражданнях. Т.Шевченко відродив національну самосвідомістьукраїнськогонароду, зберіг і дав життєвий подих пригніченій тодішнімцарським урядом національній мові.

ІV. Робота над твором Річарда Баха «Чайка Джонатан Лівінгстон».

1. Річард Девід Бах.

Американський письменник сучасності, автор багатьох творів «Єдина»,«Міст через вічність»,«Втеча від небезпеки», «За межами розуму», «Ніщо не випадкове», тощо. Народився Річард Девід Бах у 1936 році в м. Оук-Парк. Він був праправнуком відомого на весь світ композитора І. С. Баха.

Упродовж чотирьох років навчався в Каліфорнійському державному університеті. Захоплювався літаками, працював пілотом - каскадером в кіно, пілотом тактичних випробувань ВПС. Автор технічної літератури і льотних інструкцій. Хоча авіація стала його справжньою пристрастю, Річард Бах завжди мріяв стати письменником, писати про те, що його захоплювало й хвилювало. Розповіді і нариси письменника - дорогоцінний матеріал простого розуміння і самої елементарної любові, на якій ґрунтувалася піраміда його творчості, яка вершиною своєю піднялася в обитель найвищого розуміння Істини - сутності і серцевини буття Всесвіту. Книги Річарда Баха -провідний шлях у світ пізнання себе і своїх можливостей.

Його твір «Чайка Джонатан Лівінгстон» – одна з головних книг XX ст.Це стисла і мудра притча про велику мрію, яка живе в душі кожної людини, –мрію про політ, про покликання, мрію про безмежну досконалість. За жанром – це алегорично-філософська повість про призначення людського життя.Ім'я чайки Джонатан Лінвінгстон – ім'я славетного американського льотчика 30-х років XX ст.

2. Читаня повісті-притчі.

(Читання у скороченому варіанті частинами та обговорення)

3. Відповіді на питання за змістом твору.

- Для чого ми на цій Землі? Куди йдемо?

- Як змінити свій спосіб життя?

- Які якості характеру потрібні, щоби стати вільною людиною?

- Чи доводилося вам замислюватися, які ви маєте задатки й здібності, а також про те, як їх можна реалізувати в подальшому, дорослому житті?

- Учому полягає нерозривний зв’язок життя людини з буттям навколишнього світу та життям інших людей?

- Чому до себе слід ставитися більш вимогливо, ніж до інших

людей?

- Чи можуть бути у житті безвихідні ситуації? Чи існують

шляхи виходуіз них?

4. Рефлексія.

- Що вам захотілось сказати після прочитанихуривків книги інаших раздумів. Поділіться.

Висновок:

*ненависть і злоба не можуть бути тим, що потрібно любити;

*треба переймати в інших те краще, що вони мали;

* необхідно скористатися розумінням, вийти на небувалі площини самоусвідомлення та самотворення, щоб зрозуміти головне.

Мораль притчі: місія кожного полягає в тому, щоб стати більш досконалим, люблячим, таким, яким тільки кожен спроможний бути. На цій дорозі нікому не гарантована втрата старих друзів, однак не треба перейматися цим, за те, що в усіх випробуваннях їх буде підтримувати безмежна сила світла.

Алегоричність повісті ( образ, що має переносне значення):

*зграя чайок – наше повсякденне життя;

* політ Джонатан Лівінгстон – свобода;

*прагнення вдосконалювати політ – шляхи людського

самовдосконалення, бажання пізнати сенс буття і осмислити свій статус у світі.

5. Вправа «Ланцюжок».

Дати відповідь одним словом на питання «Де шукати сенс життя?», додаючи наступне слово так, щоб утворювався ланцюг зі слів.

6. Складання асоціативного куща «Сенс життя».

7. Слухання притчі.

«У пошуках сенсу».

«Одного разу, по дорозі додому, мудрець зустрівся з одниммандрівником, який кудись настільки сильно поспішав, що,

обганяючи на шляху мудреця,випадково зачепив його плечем. Той, у свою чергу, спокійно і ввічливозвернувся до мандруючого з питанням:

- Скажи, поважний чоловіче, куди це ти так поспішаєш, що нічого не помічаєш на своєму шляху?

- Прошу вибачення, - сказав чоловік, не зменшуючи швидкості, - поспішаю ятому, що зайнятий пошуком сенсу життя і не маю права зволікати, поки мета моя не досягнута.

- Що ж, - промовив мудрець, - я чув про одну людину, яка шукала все своє життя цей сенс.

- Сподіваюся, істина відкрилася йому? - Поцікавився нетерплячий супутник.

- Так, він помер просвітленим, встигнувши шепнути тим, хто був поруч те, що зрозумів лише помираючи, - відповів мудрець.

- І що ж він сказав?

- Він сказав, що сенс життя - це вибір...

- Що ж, дякую тобі за бесіду, - сказав чоловік, вклонився мудрецю і

майже бігом продовжив свій шлях.

- Діти, як гадаєте, про який вибір мав на увазі мудрець?Поділіться думками.

Послухайте продовження притчі.

- Сенс життя – це вибір: або жити, або все життя витратити на пошуки цього самого сенсу, -закінчив мудрець.Але його слова прозвучали вже в порожнечу. Випадковий супутник був уже занадто далеко. Він поспішав...»

V. Підсумок уроку.

1. Бесіда

-Як ви вважаєте, чому дитинство і старість потребують особливого уважного й турботливого ставлення з боку інших людей?

- У чомуж таки сенс життя?

Діти, я щиро вірю, що ви обов’язково знайдете себе, свій сенс буття, своє призначення і щиро радітиму за кожного з вас.

Тема.Скарбниця світової філософії та мудрості.

Мета: розкрити багатогранність видатної постаті Г. Сковороди - філософа, просвітителя, поета; розвивати вміння аналізувати байки-притчі; формулювати власне розуміння творів; коментувати зміст творів;розкривати алегорію байок, визначати мораль; вчити аргументовано доводити свою думку; розвивати загальнокультурні, ціннісно - смислові, навчально - пізнавальні, компетентності, компетенції особистісного спрямування;виховувати високі моральні якості.

Обладнання: портрет Г.Сковороди, збірки філософа.

Тип уроку: урок - роздум.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

«Світ ловив мене, та не впіймав»

Г. Сковорода

Багато див є у храмі матері - природи. Але найбільше – поява людини у світі. Цю велику таїну не дано розгадати до кінця. Для чого ми приходимо у цей чудовий і водночас складний, незбагненний світ? Настає час, і таке запитання ставить будь-хто. У кожного на це своя відповідь, бо всі ми різні, й у кожного своя таємниця щастя.

1. Зачитування притчі Бруно Ферреро «Таємниця щастя».

Таємниця щастя

«Один юнак спитав наймудрішого старця, у чому криється таємниця щастя. Мудрець порадив хлопцеві, аби той обійшов палац

і за дві години повернувся.

- Прошу тільки, - промовив мудрець, вручаючи йому ложечку, у яку налив дві краплі оливи, - під час мандрівки тримай ложечку так, щоб олива не вилилась.

Минуло дві години і юнак повернувся. Мудрець спитав:

- Чи бачив ти гобелени у їдальні? Чи бачив чудові сади? Чи бачив старовинні пергаменти?

Хлопець зніяковіло признався, що нічого не побачив. Його турбувало лише те, аби не пролити оливу.

- Повернися і роздивися усі дива мого палацу, - промовив мудрець.

Юнак узяв ложечку і знову подався на оглядини. На цей раз він пильно розглядав усі витвори мистецтва, а також сади, гори і квіти. Хлопець повернувся до мудреця і докладно описав усе, що бачив.

- А де поділися дві краплі оливи, які я тобі вручив?, - спитав мудрець.

Глянувши на ложечку, юнак побачив, що вона порожня.

- Єдина порада, яку можу тобі дати, - промовив мудрець. - Таємниця щастяполягає у тому, щоб помічати усі дива світу і водночас уберегти дві краплі оливи в ложці. Брати від життя усе, що лиш правдиве, що чесне, що справед-ливе, що чисте, що любе, що шанобливе, коли якась чеснота чищосьпохвальне, - про те думай! Ніколи не забувайте про те, що найважливіше!»

Щоб пізнати секрет щастя, Григорію Савичу Сковороді довелось

блукати десятки років. Милуючись краєвидами, п’ючи красу українських ночей, збираючи щоранку прохолодну росу, він ішов у світ, при цьому не втрачаючи самого себе, отих «двох крапель олії», які йому були визначені Всевишнім.

«Як хочеш бути щасливим, не шукай свого щастя за морями… не мандруй по Єрусалимах. Воно не тільки поруч з тобою, воно всередині тебе. У твоєму чистому серці, у твоїй чесній душі, що живе за законами Божими і велінням Божим», - так вважав Г.С. Сковорода.

ІІІ. Оголошення теми та мети уроку.

«Світ ловив мене, та не впіймав», - ці слова прозвучали у 18 столітті і стали крилатими, увійшовши в золоту скарбницю світової філософії . Який зміст вклав у нихГ. Сковорода? Про це ви дізнаєтесь, коли познайомитесь зйого життєвим і творчим шляхом.

3 грудня 1722 р. у с. Чорнухи в козацькій родині Сави і Палажки народився Григорій. Непересічні здібності виявились в хлопця дуже рано: він грав на сопілці, яку подарував кобзар. За тодішнім звичаєм, батьки віддали його спочатку в науку до дяка, а потім у Чорнуську церковно-парафіяльну школу, де він швидко виявив здібності до науки,співу і музики, був солістом у церковному хорі. Якось у село зайшов мандрівний дяк з Києво-Могилянської академії, розказував учням про чужі краї, про різні природні явища, чудернацькі науки. Гриць вирішив стати освіченим, розумним мандрівником.

1.Фотоколаж.

Прагнення до навчання відкрило Григорію Сковороді шлях до

Києво-Могилянської академії. Знав грецьку, латинську,польську, німецьку мови. Це давало можливість читати твори світових філософів в оригіналі. Особливо захоплювався Горацієм і Цицероном. Він стає викладачем синтаксису, грецької мови та етики. Це був надзвичайний учитель: писав байки, викладав стародавні мови. У перервах між лекціями розмовляв з людьми, читав і розмірковував. Усім своїм способом життя філософ доказав, що найбільше цінував свободу і боявся її втратити. Пропозиції чинів, слава, багатство не перемогли його бажання пізнати себе. Неквапно мандрував цей співець-музика, мудрець-байкар стежками рідної землі. Це було його покликання.

2. Творча хвилинка. Шлях до щастя за Сковородою.

- Що таке щастя? Як досягти його?

Шукаймо щастя на своїй землі, а не за морями. Повне щастя найперше не в досягненні якогось результату, а в самому процесі за покликанням. Людина не може бути щасливою, якщо діє всупереч природі. Пізнання природи – це пізнання Бога.

- Як навчитись пізнавати себе?

Від природи, як матері. Сокола навчили швидко літати, але не черепаху. Орла в одну мить навчили дивитись на сонце й забавлятися, але не сову. Тільки не перешкоджай природі.Я ходив по світу, пізнаючи життя. Мене називають філософом, а життя – це і є сама філософія. Мене запитують, чи щасливий я. Так, бо жив у гармонії з собою, моя доля і творчість нероздільні, жодного разу я не зрадив своїм ідеалам, тому «світ ловив мене, та не впіймав». У спокої думок, у радуванні серця, оживленні душі – ось надра щастя.

Досконала й довершена мудрість Григорія Савича у його творах.

3. Актуалізація знань про байку як літературний жанр.

- Що таке байка?

- Назвіть основні ознаки байки.

4. Збірка «Байки Харківські».

Справжня цінність людини визначається не за зовнішніми її якостями, а за внутрішніми, які розкриваються в справах: «Ворона і Чиж», «Жайворонки і Талуб», «Два коштовні камінці: Діамант і Смарагд». «Сродна праця», що відповідає природним здібностям і нахилам людини: «Бджола і Шершень», «Годинникові Коліщата», «Зозуля та Дрізд».

Уславлення дружби: «Пес і Вовк», «Соловей», «Жайворонок і Дрізд».

5. Фізкультхвилинка.

6. Робота над змістом байки «Бджола і Шершень».

Читання байки. Робота над змістом. Визначення теми, ідеї. Обговорення змісту твору. Бесіда за питаннями.

- Коли праця для людини є насолодою і задоволенням?

Висновок:отже, Сковорода приводить нас до думки, що необхідна умова життя щасливої людини - це праця.

7. Обговореняя байки.

- За що Шершень дорікав Бджолі?

- Що, на думку Шершня, люди завдають Бджолі?

-Як Бджола, називала до Шершня?

- Що є мукою для Бджоли?

- Бджола-це образ яких якостей людини?

(Тих, хто бачить сенс свого життя у праці)

- Бджола-це символ чого?

- Кому належить питання, зазначене у творі: «Нащо учитися, коли не матимеш достатку»?

У біблійній «Книзі мудрості Ісуса сина Сіраха» зазначалося:

«Праця - символ добра»;

«Люби ближнього і тебе будуть любити»;

«Веселість серця - життя для людини»;

«Життя прожити - не поле перейти».

Найбільша радість, на думку Г. Сковороди, коли кожна людина живе запокликанням, має багато друзів, відчуває свою необхідність у суспільстві.Володаркою людини є її душа.

ІV. Підсумок уроку.

1. Слово вчителя.

Григорій Савич подав практичну науку людині, як жити найгармонійніше в цьому світі. Вся його творчість - поетична, байкарська - один великий заповіт, послання людям не тільки свого часу чи свого народу, а людям усіх часів і земель. Витвори свого серця і розуму адресував нащадкам. Ми повинні зберегти мерехтливе сяйво добра і любові, запалене ним у людських думах, збагнути таїну його мудрості.

Велич Сковороди полягає у тому, що він шукав шляхи до пізнання світу і людського буття, щоб дати поради сучасникам як змінити життя на краще.

Благословенні ви сліди,

Не змиті вічності дощами,

Мандрівника Сковороди

З припорошілими саквами,

Що до цілющої води

Простує, занедбавши храми.

М.Рильський

Тема.Скарбниця світової філософії та мудрості.

Мета: розкрити багатогранність видатної постаті Г. Сковороди - філософа, просвітителя, поета; розвивати вміння аналізувати байки-притчі; формулювати власне розуміння творів; коментувати зміст творів;розкривати алегорію байок, визначати мораль; вчити аргументовано доводити свою думку; розвивати загальнокультурні, ціннісно - смислові, навчально - пізнавальні, компетентності, компетенції особистісного спрямування;виховувати високі моральні якості.

Обладнання: портрет Г.Сковороди, збірки філософа.

Тип уроку: урок - роздум.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

«Світ ловив мене, та не впіймав»

Г. Сковорода

Багато див є у храмі матері - природи. Але найбільше – поява людини у світі. Цю велику таїну не дано розгадати до кінця. Для чого ми приходимо у цей чудовий і водночас складний, незбагненний світ? Настає час, і таке запитання ставить будь-хто. У кожного на це своя відповідь, бо всі ми різні, й у кожного своя таємниця щастя.

1. Зачитування притчі Бруно Ферреро «Таємниця щастя».

Таємниця щастя

«Один юнак спитав наймудрішого старця, у чому криється таємниця щастя. Мудрець порадив хлопцеві, аби той обійшов палац

і за дві години повернувся.

- Прошу тільки, - промовив мудрець, вручаючи йому ложечку, у яку налив дві краплі оливи, - під час мандрівки тримай ложечку так, щоб олива не вилилась.

Минуло дві години і юнак повернувся. Мудрець спитав:

- Чи бачив ти гобелени у їдальні? Чи бачив чудові сади? Чи бачив старовинні пергаменти?

Хлопець зніяковіло признався, що нічого не побачив. Його турбувало лише те, аби не пролити оливу.

- Повернися і роздивися усі дива мого палацу, - промовив мудрець.

Юнак узяв ложечку і знову подався на оглядини. На цей раз він пильно розглядав усі витвори мистецтва, а також сади, гори і квіти. Хлопець повернувся до мудреця і докладно описав усе, що бачив.

- А де поділися дві краплі оливи, які я тобі вручив?, - спитав мудрець.

Глянувши на ложечку, юнак побачив, що вона порожня.

- Єдина порада, яку можу тобі дати, - промовив мудрець. - Таємниця щастяполягає у тому, щоб помічати усі дива світу і водночас уберегти дві краплі оливи в ложці. Брати від життя усе, що лиш правдиве, що чесне, що справед-ливе, що чисте, що любе, що шанобливе, коли якась чеснота чищосьпохвальне, - про те думай! Ніколи не забувайте про те, що найважливіше!»

Щоб пізнати секрет щастя, Григорію Савичу Сковороді довелось

блукати десятки років. Милуючись краєвидами, п’ючи красу українських ночей, збираючи щоранку прохолодну росу, він ішов у світ, при цьому не втрачаючи самого себе, отих «двох крапель олії», які йому були визначені Всевишнім.

«Як хочеш бути щасливим, не шукай свого щастя за морями… не мандруй по Єрусалимах. Воно не тільки поруч з тобою, воно всередині тебе. У твоєму чистому серці, у твоїй чесній душі, що живе за законами Божими і велінням Божим», - так вважав Г.С. Сковорода.

ІІІ. Оголошення теми та мети уроку.

«Світ ловив мене, та не впіймав», - ці слова прозвучали у 18 столітті і стали крилатими, увійшовши в золоту скарбницю світової філософії . Який зміст вклав у нихГ. Сковорода? Про це ви дізнаєтесь, коли познайомитесь зйого життєвим і творчим шляхом.

3 грудня 1722 р. у с. Чорнухи в козацькій родині Сави і Палажки народився Григорій. Непересічні здібності виявились в хлопця дуже рано: він грав на сопілці, яку подарував кобзар. За тодішнім звичаєм, батьки віддали його спочатку в науку до дяка, а потім у Чорнуську церковно-парафіяльну школу, де він швидко виявив здібності до науки,співу і музики, був солістом у церковному хорі. Якось у село зайшов мандрівний дяк з Києво-Могилянської академії, розказував учням про чужі краї, про різні природні явища, чудернацькі науки. Гриць вирішив стати освіченим, розумним мандрівником.

1.Фотоколаж.

Прагнення до навчання відкрило Григорію Сковороді шлях до

Києво-Могилянської академії. Знав грецьку, латинську,польську, німецьку мови. Це давало можливість читати твори світових філософів в оригіналі. Особливо захоплювався Горацієм і Цицероном. Він стає викладачем синтаксису, грецької мови та етики. Це був надзвичайний учитель: писав байки, викладав стародавні мови. У перервах між лекціями розмовляв з людьми, читав і розмірковував. Усім своїм способом життя філософ доказав, що найбільше цінував свободу і боявся її втратити. Пропозиції чинів, слава, багатство не перемогли його бажання пізнати себе. Неквапно мандрував цей співець-музика, мудрець-байкар стежками рідної землі. Це було його покликання.

2. Творча хвилинка. Шлях до щастя за Сковородою.

- Що таке щастя? Як досягти його?

Шукаймо щастя на своїй землі, а не за морями. Повне щастя найперше не в досягненні якогось результату, а в самому процесі за покликанням. Людина не може бути щасливою, якщо діє всупереч природі. Пізнання природи – це пізнання Бога.

- Як навчитись пізнавати себе?

Від природи, як матері. Сокола навчили швидко літати, але не черепаху. Орла в одну мить навчили дивитись на сонце й забавлятися, але не сову. Тільки не перешкоджай природі.Я ходив по світу, пізнаючи життя. Мене називають філософом, а життя – це і є сама філософія. Мене запитують, чи щасливий я. Так, бо жив у гармонії з собою, моя доля і творчість нероздільні, жодного разу я не зрадив своїм ідеалам, тому «світ ловив мене, та не впіймав». У спокої думок, у радуванні серця, оживленні душі – ось надра щастя.

Досконала й довершена мудрість Григорія Савича у його творах.

3. Актуалізація знань про байку як літературний жанр.

- Що таке байка?

- Назвіть основні ознаки байки.

4. Збірка «Байки Харківські».

Справжня цінність людини визначається не за зовнішніми її якостями, а за внутрішніми, які розкриваються в справах: «Ворона і Чиж», «Жайворонки і Талуб», «Два коштовні камінці: Діамант і Смарагд». «Сродна праця», що відповідає природним здібностям і нахилам людини: «Бджола і Шершень», «Годинникові Коліщата», «Зозуля та Дрізд».

Уславлення дружби: «Пес і Вовк», «Соловей», «Жайворонок і Дрізд».

5. Фізкультхвилинка.

6. Робота над змістом байки «Бджола і Шершень».

Читання байки. Робота над змістом. Визначення теми, ідеї. Обговорення змісту твору. Бесіда за питаннями.

- Коли праця для людини є насолодою і задоволенням?

Висновок:отже, Сковорода приводить нас до думки, що необхідна умова життя щасливої людини - це праця.

7. Обговореняя байки.

- За що Шершень дорікав Бджолі?

- Що, на думку Шершня, люди завдають Бджолі?

-Як Бджола, називала до Шершня?

- Що є мукою для Бджоли?

- Бджола-це образ яких якостей людини?

(Тих, хто бачить сенс свого життя у праці)

- Бджола-це символ чого?

- Кому належить питання, зазначене у творі: «Нащо учитися, коли не матимеш достатку»?

У біблійній «Книзі мудрості Ісуса сина Сіраха» зазначалося:

«Праця - символ добра»;

«Люби ближнього і тебе будуть любити»;

«Веселість серця - життя для людини»;

«Життя прожити - не поле перейти».

Найбільша радість, на думку Г. Сковороди, коли кожна людина живе запокликанням, має багато друзів, відчуває свою необхідність у суспільстві.Володаркою людини є її душа.

ІV. Підсумок уроку.

1. Слово вчителя.

Григорій Савич подав практичну науку людині, як жити найгармонійніше в цьому світі. Вся його творчість - поетична, байкарська - один великий заповіт, послання людям не тільки свого часу чи свого народу, а людям усіх часів і земель. Витвори свого серця і розуму адресував нащадкам. Ми повинні зберегти мерехтливе сяйво добра і любові, запалене ним у людських думах, збагнути таїну його мудрості.

Велич Сковороди полягає у тому, що він шукав шляхи до пізнання світу і людського буття, щоб дати поради сучасникам як змінити життя на краще.

Благословенні ви сліди,

Не змиті вічності дощами,

Мандрівника Сковороди

З припорошілими саквами,

Що до цілющої води

Простує, занедбавши храми.

М.Рильський

Урок 16

Тема. Свій шлях до істини.

Мета: розвивати в учнів світогляд, при якому їх погляд повинен загострюватися в глибину власного духовного світу для вирішення найважливіших питань про те, як влаштований світ навколо, місце кожного в цьому світі, як жити в цьому світі, що вважати поганим, а що хорошим;вчити аргументовано доводити свою думку; розвивати загальнокультурні,ціннісно - смислові, навчально - пізнавальні, компетентності, компетенції особистісного спрямування виховувати усвідомлення причетності мислячої людини до процесів, що відбуваються в макро- і мікрокосмі, важливості впливу морального рівня людини на пізнання навколишнього світу.

Обладнання:скринька «Гідності», вислови філософів.

Тип уроку: урок - пошук.

Хід уроку

I. Організація класу.

ІІ. Повідомлення теми та мети уроку.

«Тисячі шляхів ведуть до помилки, до істини – тільки один».

Жан-Жак Руссо

1. Слово вчителя.

Людина приходить у цей світ і живе один раз. За своє життя вона мусить навчитися мудрості. Діти! Сьогодні ми разом будемо шукати відповіді на складні питання. Тому хочу попросити вас бути уважними, вдумливими. Ви сьогодні станете мудрецями, філософами. Давайте разом докладемо всі свої зусилля для того, щоб ми разом знайшли відповіді на питання чи відкрили для себе шлях, по якому потрібно рухатися, щоб їх знайти. Адже ми говоритимемо про духовну чистоту, шукатимемо цінності, притаманні кожній людині.

Існує такий вислів: «Я на те і прийшов у світ, щоб свідчити про істину...». Скажіть, що є істина?(Відповіді дітей)

Довідка.

І́стина – трактується як правда,твердження, судження, перевірене практикою, досвідом.

Людина завжди прагне до істини, завжди шукає свій шлях, але на її шляхутрапляється багато перешкод та проблем які вона має подолатиі зробити«правильні висновки» в житті. Філософ Жан - Жак Руссо сказав: «Тисячішляхів ведуть до помилки, до істини - тільки один». Він виніс помилки на перше місце, тому що через них ми усвідомлюємо, що таке «помилка», і завдяки раціоналізму розуму ми піддаємо поняття «помилка» критиці і роблячи висновок з цього, усвідомлюємо про тільки один шлях до Істини.

2. Слухання легенди про істину.

Легенда про Істину

«Боги вирішили створити світ, вони створили зорі, сонце, місяць, моря, гори, квіти. Потім вони створили людину. Й нарешті вони створили істину.Задумалися Боги: куди сховати істину, щоб людина її знайшла не відразу. Їмхотілося, щоб людина шукала, шукала істину якомога довше.

- Давайте сховаємо її на найвищій гірській вершині, - сказав один.

- Давайте сховаємо її на найдальшій зірці, - сказав другий.

- Давайте сховаємо її в морській глибині.

- Давайте сховаємо її на зворотній стороні місяця.

Нарешті, найдревніший і наймудріший бог сказав:

- Ні, ми сховаємо її в серці людини. Вона буде шукати істину по всьому Всесвіту, не підозрюючи, що носить її в собі».

3. Обговорення.

Кожен із нас – це маленький Всесвіт. Кожен може знайти Істину, якщозазирне в себе, пізнає себе. Ми різні, але кожен носить у серці Істину. Давайте зазирнемо в себе, пошукаємо Істину.

- Як ми зможемо пізнайти себе?

( Самооцінювання, оцінювання іншими людьми)

- Отже, друзі, як ви гадаєте, що мав на увазі найдревніший, наймудріший Бог із притчі, коли так сказав?

(«Від самої людини залежить її життя»).

Правильно. Але в цих мудрих словах є іще одна істина: від самої людинизалежить, чого у світі стане більше – добра чи зла. Отже, шукайте Істину всобі. Вчіться, працюйте, намагайтеся пізнати себе й ви зможете тримати своє життя у надійних руках.Головний сенс життя людини – у самовдосконаленні, прагненні добра і справедливості.Людську долю, сам історичний процес, визначає нескінчений потік істини. Шлях духовного удосконалення людства - це сходження до ідеалу, рух вперед через сумніви, через боротьбу.

4. Заповнення схеми «Добро і зло».

ДОБРО

милосердя віра любов допомога справедливість

ЗЛО

користолюбство бездарність кар’єризм байдужість гординя

5. Слухання притчі Ш. Амонашвілі .

Вавілон

«Скільки бід натворила у нашому життя історія Вавілону. Це був період швидкої цивілізації: замість каменю для будівництва люди винайшли цеглу і замість вапна почали використовувати земляну смолу. Людьми оволоділа самість, гординя, бажання слави. Вони почали використовувати свої винаходи не для будівництва храму, щоб прославити Бога. А для першої багатоповерхівки на Землі - вежі, висотою до Небес.

Вавілонці першими стали возвеличувати цивілізацію і принижувати Культуру. Цивілізоване безкультур’я - ось на чому будувалася вежа.

Обурився Бог на нахабство і, щоб попередити їх нерозумний порив, єдину на всіх мову змішав так, що один не розумів мови другого. Так людство втратило спільну для усіх мову. Це була перша культурна катастрофа, від якої воно до цих пір не може отямитися.

Може колись настане час і ми зможемо розгадати таємницю,

чому людисвоє місто назвали Вавілон, що в перекладі означає Ворота Бога?»

6. Слухання легенди В.Сухомлинського «Легенда про золоте зернятко істини».

7. Шлях до істини.

Кожна людина впродовж усього життя йде до істини, у кожного свійшлях, свої успіхи й помилки на цьому шляху. Та треба завжди пам'ятати, якби ми не торували цей шлях, тільки через любов і добрі вчинки можна прийти до істини правильним шляхом. Безперервний пошук істини, прагнення до високих ідеалів добра та краси. Збагнути їх можливо, лише пізнавши терпіння, мужність, любов та втрати.

Символом пошуку істини може бути вогонь, але не всякий, а вогонь серця. Такий вогонь може освітити шлях, може зігріти й звеселити, дати світло, надію добрим людям. Але водночас ніколи не зігріє тих, хто в серці має такі вади, як байдужість, скупість, лінь, гнів, жадібність, заздрість тощо. Нехай же на вашому шляху зустрічаються тільки хороші, добрі люди.«Будьте завжди Людьми. Набирайтеся життєвої мудрості і, пізнавши в житті зла, не йдіть на угоду зі своє совістю. Завжди залишайтеся доброчинними. Шукайте шлях до істини», – заповів нам давньогрецький філософ Діоген.

Часто кажуть що у кожної людини є дві дороги. Перша вузька, безводна, засипана камінням, сповнена небезпек. Тільки наприкінці вона стає рівною, в оточенні родючих садків.Друга дорога – поросла квітами, сповнена насолоди. Наприкінці вона стає кам’янистою і небезпечною.

- Яка дорога вам більше подобається?

- Яку б ви обрали для себе?

- Але чому перша дорога така важка?

(Учні висловлюють свою думку)

Висновок: ніщо в житті не дається без зусиль, важкої наполегливої

праці. Людина, яка здитинства навчилася долати перешкоди, допомагати іншим, не піддаватися спокусам, перемагати власні лінощі, може стати справжньою людиною, домогтися в житті того, до чого вона прагне.

8. Дорога до себе.

А тепер давайте задумаємося.

- Які ж ми?

- Чи вміємо дружити?

- Чи достатньо виховані?

- Як спілкуємося між собою?

- Чи можемо прийти надопомогу один одному? Адже ми люди.

Виберіть із запропонованого переліку три якості які особливо цінуєте у свої друзях.

порядність чуйність

гумордотепність

доброта вірність

справедливість розум

щедрість розуміння

чесність фізична сила

9. Гра «Скринька Гідності».

Є така тонка і ніжна, сильна і мужня, недоторкана і незламна річ - гідність людської особистості.

Довідка.

Гідність –особливе моральне ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства. Це вміння тримати себе та свої думки чистими, це внутрішнє відчуття благородства та відчуття

власної відповідальності за своє життя та життя близьких.

Гідність – це високе почуття і глибоке усвідомлення людиною власноїсамоповаги. Гідна людина має чисті думки, адже саме від цього залежать їївчинки. Чесніть, благородство, порядність, співчуття до навколишніх та доброзичливість допомагають людині стати гідною.

Заповнити «Скриньку Гідності». Зібрати до неї всі необхідні почуття, риси характеру, які слід кожному плекати в собі.

(Діти записують на листочках, вкидають)

ІІІ. Підсумок уроку.

1. Заключне слово учителя.

Боріться за свою чистоту, за свої серця і свої душі. Боріться, не шкодуючині зусиль, ні часу. Будьте уважні до своїх думок. Вони - як вітер: як думаєш, туди наш човник життя і попливе. Нехай вашідумки завжди будуть чистими,добрими. Будьте чистими перед своєю Совістю, не в кожного вистачитьмужності зазирнути в її очі -на це здатна тільки людина, як зберегла своюгідність.

Гідність, честь, добро, совість, порядність, шляхетність, чесність – ці цінності народжені, щоб жити вічно.

Людське життя неповторне. Люди, їх мільйони, усі вони зовсім різні і неповторні. Вони,мов ті зорі на небі, що горять своєрідним світлом. Так, життя кожної людини – це стежина, яка устелена жовто – гарячимичорнобривцями, духмянимчебрецем. Це по ній кожен має пройти гідно. Зараз ви робите найвеличніше відкриття - відкриваєте самих себе. А відкриття самого себе - найпрекрасніше, що може відчути людина. У цих пошуках глибокий зміст:кожний може розкрити свої реальні, досі незнані можливості. Щоб виявитита використати їх, щоб знайти себе, треба себе пізнати, тобто вивчити, зуміти оцінити і творити своє «Я».

Людина дуже часто себе запитує: хто я? Навіщо я прийшов уцей світ? Куди йде моє життя? Що залишу після себе? Чи хтось колись промене згадає? Здається, це прості запитання, але дати відповідь на них важко. Життя - це таємниця, проте ви повинні реалізувати себе, своїможливості. Життя - безперервний іспит на добро і зло.

Вдумаймайтесь у слова великого італійського вченого і художникаЛеонардо да Вінчі: «Пам'ятай! Життя є дар, великий дар, і той, хто йогоне цінує, цього дарунка не заслуговує».Звичайно, нікому не дано з цілковитою точністю визначити своє майбутнє.Та все ж кожному під силу намітити власний шлях самотворення, кожномуслід знати, що він спроможний підсилити в собі, а що відкинути чи хочаби пом'якшити.

Ми багаті не тим, що маємо, а тим, що віддаємо.Тож відкриймо вікна наших сердець, впустім туди небо потоками світла, і воно принесе нам радість і мир. Світ засвітиться для нас барвами веселки.

Урок 16

Тема. Свій шлях до істини.

Мета: розвивати в учнів світогляд, при якому їх погляд повинен загострюватися в глибину власного духовного світу для вирішення найважливіших питань про те, як влаштований світ навколо, місце кожного в цьому світі, як жити в цьому світі, що вважати поганим, а що хорошим;вчити аргументовано доводити свою думку; розвивати загальнокультурні,ціннісно - смислові, навчально - пізнавальні, компетентності, компетенції особистісного спрямування виховувати усвідомлення причетності мислячої людини до процесів, що відбуваються в макро- і мікрокосмі, важливості впливу морального рівня людини на пізнання навколишнього світу.

Обладнання:скринька «Гідності», вислови філософів.

Тип уроку: урок - пошук.

Хід уроку

I. Організація класу.

ІІ. Повідомлення теми та мети уроку.

«Тисячі шляхів ведуть до помилки, до істини – тільки один».

Жан-Жак Руссо

1. Слово вчителя.

Людина приходить у цей світ і живе один раз. За своє життя вона мусить навчитися мудрості. Діти! Сьогодні ми разом будемо шукати відповіді на складні питання. Тому хочу попросити вас бути уважними, вдумливими. Ви сьогодні станете мудрецями, філософами. Давайте разом докладемо всі свої зусилля для того, щоб ми разом знайшли відповіді на питання чи відкрили для себе шлях, по якому потрібно рухатися, щоб їх знайти. Адже ми говоритимемо про духовну чистоту, шукатимемо цінності, притаманні кожній людині.

Існує такий вислів: «Я на те і прийшов у світ, щоб свідчити про істину...». Скажіть, що є істина?(Відповіді дітей)

Довідка.

І́стина – трактується як правда,твердження, судження, перевірене практикою, досвідом.

Людина завжди прагне до істини, завжди шукає свій шлях, але на її шляхутрапляється багато перешкод та проблем які вона має подолатиі зробити«правильні висновки» в житті. Філософ Жан - Жак Руссо сказав: «Тисячішляхів ведуть до помилки, до істини - тільки один». Він виніс помилки на перше місце, тому що через них ми усвідомлюємо, що таке «помилка», і завдяки раціоналізму розуму ми піддаємо поняття «помилка» критиці і роблячи висновок з цього, усвідомлюємо про тільки один шлях до Істини.

2. Слухання легенди про істину.

Легенда про Істину

«Боги вирішили створити світ, вони створили зорі, сонце, місяць, моря, гори, квіти. Потім вони створили людину. Й нарешті вони створили істину.Задумалися Боги: куди сховати істину, щоб людина її знайшла не відразу. Їмхотілося, щоб людина шукала, шукала істину якомога довше.

- Давайте сховаємо її на найвищій гірській вершині, - сказав один.

- Давайте сховаємо її на найдальшій зірці, - сказав другий.

- Давайте сховаємо її в морській глибині.

- Давайте сховаємо її на зворотній стороні місяця.

Нарешті, найдревніший і наймудріший бог сказав:

- Ні, ми сховаємо її в серці людини. Вона буде шукати істину по всьому Всесвіту, не підозрюючи, що носить її в собі».

3. Обговорення.

Кожен із нас – це маленький Всесвіт. Кожен може знайти Істину, якщозазирне в себе, пізнає себе. Ми різні, але кожен носить у серці Істину. Давайте зазирнемо в себе, пошукаємо Істину.

- Як ми зможемо пізнайти себе?

( Самооцінювання, оцінювання іншими людьми)

- Отже, друзі, як ви гадаєте, що мав на увазі найдревніший, наймудріший Бог із притчі, коли так сказав?

(«Від самої людини залежить її життя»).

Правильно. Але в цих мудрих словах є іще одна істина: від самої людинизалежить, чого у світі стане більше – добра чи зла. Отже, шукайте Істину всобі. Вчіться, працюйте, намагайтеся пізнати себе й ви зможете тримати своє життя у надійних руках.Головний сенс життя людини – у самовдосконаленні, прагненні добра і справедливості.Людську долю, сам історичний процес, визначає нескінчений потік істини. Шлях духовного удосконалення людства - це сходження до ідеалу, рух вперед через сумніви, через боротьбу.

4. Заповнення схеми «Добро і зло».

ДОБРО

милосердя віра любов допомога справедливість

ЗЛО

користолюбство бездарність кар’єризм байдужість гординя

5. Слухання притчі Ш. Амонашвілі .

Вавілон

«Скільки бід натворила у нашому життя історія Вавілону. Це був період швидкої цивілізації: замість каменю для будівництва люди винайшли цеглу і замість вапна почали використовувати земляну смолу. Людьми оволоділа самість, гординя, бажання слави. Вони почали використовувати свої винаходи не для будівництва храму, щоб прославити Бога. А для першої багатоповерхівки на Землі - вежі, висотою до Небес.

Вавілонці першими стали возвеличувати цивілізацію і принижувати Культуру. Цивілізоване безкультур’я - ось на чому будувалася вежа.

Обурився Бог на нахабство і, щоб попередити їх нерозумний порив, єдину на всіх мову змішав так, що один не розумів мови другого. Так людство втратило спільну для усіх мову. Це була перша культурна катастрофа, від якої воно до цих пір не може отямитися.

Може колись настане час і ми зможемо розгадати таємницю,

чому людисвоє місто назвали Вавілон, що в перекладі означає Ворота Бога?»

6. Слухання легенди В.Сухомлинського «Легенда про золоте зернятко істини».

7. Шлях до істини.

Кожна людина впродовж усього життя йде до істини, у кожного свійшлях, свої успіхи й помилки на цьому шляху. Та треба завжди пам'ятати, якби ми не торували цей шлях, тільки через любов і добрі вчинки можна прийти до істини правильним шляхом. Безперервний пошук істини, прагнення до високих ідеалів добра та краси. Збагнути їх можливо, лише пізнавши терпіння, мужність, любов та втрати.

Символом пошуку істини може бути вогонь, але не всякий, а вогонь серця. Такий вогонь може освітити шлях, може зігріти й звеселити, дати світло, надію добрим людям. Але водночас ніколи не зігріє тих, хто в серці має такі вади, як байдужість, скупість, лінь, гнів, жадібність, заздрість тощо. Нехай же на вашому шляху зустрічаються тільки хороші, добрі люди.«Будьте завжди Людьми. Набирайтеся життєвої мудрості і, пізнавши в житті зла, не йдіть на угоду зі своє совістю. Завжди залишайтеся доброчинними. Шукайте шлях до істини», – заповів нам давньогрецький філософ Діоген.

Часто кажуть що у кожної людини є дві дороги. Перша вузька, безводна, засипана камінням, сповнена небезпек. Тільки наприкінці вона стає рівною, в оточенні родючих садків.Друга дорога – поросла квітами, сповнена насолоди. Наприкінці вона стає кам’янистою і небезпечною.

- Яка дорога вам більше подобається?

- Яку б ви обрали для себе?

- Але чому перша дорога така важка?

(Учні висловлюють свою думку)

Висновок: ніщо в житті не дається без зусиль, важкої наполегливої

праці. Людина, яка здитинства навчилася долати перешкоди, допомагати іншим, не піддаватися спокусам, перемагати власні лінощі, може стати справжньою людиною, домогтися в житті того, до чого вона прагне.

8. Дорога до себе.

А тепер давайте задумаємося.

- Які ж ми?

- Чи вміємо дружити?

- Чи достатньо виховані?

- Як спілкуємося між собою?

- Чи можемо прийти надопомогу один одному? Адже ми люди.

Виберіть із запропонованого переліку три якості які особливо цінуєте у свої друзях.

порядність чуйність

гумордотепність

доброта вірність

справедливість розум

щедрість розуміння

чесність фізична сила

9. Гра «Скринька Гідності».

Є така тонка і ніжна, сильна і мужня, недоторкана і незламна річ - гідність людської особистості.

Довідка.

Гідність –особливе моральне ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства. Це вміння тримати себе та свої думки чистими, це внутрішнє відчуття благородства та відчуття

власної відповідальності за своє життя та життя близьких.

Гідність – це високе почуття і глибоке усвідомлення людиною власноїсамоповаги. Гідна людина має чисті думки, адже саме від цього залежать їївчинки. Чесніть, благородство, порядність, співчуття до навколишніх та доброзичливість допомагають людині стати гідною.

Заповнити «Скриньку Гідності». Зібрати до неї всі необхідні почуття, риси характеру, які слід кожному плекати в собі.

(Діти записують на листочках, вкидають)

ІІІ. Підсумок уроку.

1. Заключне слово учителя.

Боріться за свою чистоту, за свої серця і свої душі. Боріться, не шкодуючині зусиль, ні часу. Будьте уважні до своїх думок. Вони - як вітер: як думаєш, туди наш човник життя і попливе. Нехай вашідумки завжди будуть чистими,добрими. Будьте чистими перед своєю Совістю, не в кожного вистачитьмужності зазирнути в її очі -на це здатна тільки людина, як зберегла своюгідність.

Гідність, честь, добро, совість, порядність, шляхетність, чесність – ці цінності народжені, щоб жити вічно.

Людське життя неповторне. Люди, їх мільйони, усі вони зовсім різні і неповторні. Вони,мов ті зорі на небі, що горять своєрідним світлом. Так, життя кожної людини – це стежина, яка устелена жовто – гарячимичорнобривцями, духмянимчебрецем. Це по ній кожен має пройти гідно. Зараз ви робите найвеличніше відкриття - відкриваєте самих себе. А відкриття самого себе - найпрекрасніше, що може відчути людина. У цих пошуках глибокий зміст:кожний може розкрити свої реальні, досі незнані можливості. Щоб виявитита використати їх, щоб знайти себе, треба себе пізнати, тобто вивчити, зуміти оцінити і творити своє «Я».

Людина дуже часто себе запитує: хто я? Навіщо я прийшов уцей світ? Куди йде моє життя? Що залишу після себе? Чи хтось колись промене згадає? Здається, це прості запитання, але дати відповідь на них важко. Життя - це таємниця, проте ви повинні реалізувати себе, своїможливості. Життя - безперервний іспит на добро і зло.

Вдумаймайтесь у слова великого італійського вченого і художникаЛеонардо да Вінчі: «Пам'ятай! Життя є дар, великий дар, і той, хто йогоне цінує, цього дарунка не заслуговує».Звичайно, нікому не дано з цілковитою точністю визначити своє майбутнє.Та все ж кожному під силу намітити власний шлях самотворення, кожномуслід знати, що він спроможний підсилити в собі, а що відкинути чи хочаби пом'якшити.

Ми багаті не тим, що маємо, а тим, що віддаємо.Тож відкриймо вікна наших сердець, впустім туди небо потоками світла, і воно принесе нам радість і мир. Світ засвітиться для нас барвами веселки.

Коментарi